Вмовила чоловіка святкувати ювілей в ресторані і тепер я лінива і погана господиня

У чоловіка намічався ювілей. Він хотів запросити всіх родичів і друзів, тому я не хотіла влаштовувати сабантуй в будинку. Сім’ї у нас великі, та й дітей багато. Де всіх розмістити? Навіть якщо кликати найближчих людей, місця в нашій однокімнатній квартирі для всіх не вистачить.

Цигaнcькe весілля, де я на ньому кухарка? Ні, вже вибачте. Все було б добре, тільки ось в сім’ї чоловіка прийнято відзначати всі свята в домашній атмосфері, незалежно від кількості гостей.

Це треба було б накидати меню, щоб всі залишилися ситі і задоволені. Чоловік постійно на роботі, хто буде продукти закуповувати? А все накрити, прибрати, підготувати … Три дня прибирати до гостей і три після. Навіщо ця нерви? Я хотіла розважитися і відпочити разом з чоловіком, а не бігати з каструлями.

Добре, що раніше всі один одному допомагали, так тепер все б довелося самій робити. Мене подібні застілля дратують. Може бути, я з віком зміню свою думку.

Я як згадаю свій останній день народження, так мені плакати хочеться. Чоловік допомагав мені, звичайно, адже він узяв відгул, але мені зовсім не хотілося святкувати – я втомилася як собака. Приготуй, поїдь сто раз в магазин, подай, обслужи, прибери. Гості сиділи за столом, а я засинала. Звісно, ніякої святкової обстановки не було.

В цьому році я відразу чоловікові сказала, що святкувати вдома ми не будемо. Він спочатку не зрадів, але підрахував, що це нам обійдеться дешевше, і погодився. Та й я прийду на свято красива і не втомлена.

Свято вдалося на славу. Гості все веселилися, пили і пробували вишукані страви. Ось тільки свекруха з її мамою були незадоволені. Вони сказали, що святкувати ювілей в ресторані – це поганий тон. Такі події треба відзначати в родинному колі.

Я намагалася навести якісь аргументи, але мене навіть чути ніхто не хотів. А під кінець вечора вона мене назвала ледаркою. Мовляв, я все це задумала тільки для того, щоб не готувати.

Це був єдиний святковий день, коли я відпочивала і насолоджувалася атмосферою, а не плакала над мийкою, заповненою брудним посудом. Чому моя свекруха не розуміє, що старі традиції зжили себе? Вони приносять тільки дискомфорт і страждання.

Ми з чоловіком святом задоволені. Відразу ж вирішили, що це буде постійною практикою, немає чого стояти цілодобово біля плити і пускати в наше сімейне гніздечко купу людей. А свекруха хоче посваритися – нехай свариться. Головне, чоловік щасливий.