Все робила, щоб розвести сина з його коханою. Коли довгоочікуваний момент настав, зрозуміла, що зробила помилку. Згодом дізналася її адресу і поїхала, але мене чекав великий сюрприз
Звичайно, всі батьки бажають тільки хороше для своїх дітей, але часом вони вже занадто втручаються в їхнє життя і навіть не замислюються, що це може призвести тільки до негативних наслідків. Яскравим прикладом цього може бути історія Інни Володимирівної, далі розповідь під від першої особи.
Коли мій син привів додому свою дівчину Катю, то я відразу зрозуміла, що вона не пара моєму хлопчику. Хоча, чесно кажучи, я толком не старалася розбиратися, що вона за людина. Але мені все ж знадобилося тільки 2 місяці, щоб розлучити його з нею. Не буду казати, якими методами я користувалася, бо зараз мені дуже соромно.
Пройшло вісім місяців після їхнього розлучення. Я ходила з високо піднятою головою і раділа, чого не можна було сказати про мого сина.
Спочатку він ходив як у воду опущений, нічого не їв, не пив, але згодом мій син абсолютно змінився, він почав так гуляти, що в голові не вкладається, приходить під ранок, з роботи його звільнили, його нічого не цікавить, йому на все наплювати. Він став злим і дратівливим. Раніше такого ніколи не було, особливо коли він був з Катею.
Я зрозуміла, що зробила велику дурницю і єдина, хто зможе його напоумити – це Катя. Тому я вирішила будь-що її знайти, попросити вибачення та допомогти моєму синові, я ж бачила, як він її щиро любив.
Але Катя просто пропала, я не могла її ніде знайти. Я шукала її в інтернеті, їздила в її університет, розпитувала спільних знайомих – абсолютно нічого. Вирішила найняти приватного детектива – на наступний день в мене вже була її адреса. Я купила білет на поїзд і вирушила в сусідню область.
Коли Катя відкрила двері квартири, то її обличчя в моменті змінилося. Я все розуміла і швидко намагалася взяти ситуацію під контроль: попросила вибачення і почала намагатися поговорити. Катя тільки кивала головою і усміхалася. Раптом з квартири почувся дитячий плач, Катя вибачилася і побігла до дитини, я вслід за нею.
Катя взяла на руки дитину, розвернула її до мене і промовила:
– Познайомся, Аліно, це твоя бабуся.
Сказати, що земля з-під моїх ніг провалилася, це нічого не сказати. Я впала на коліна і почала просити прощення і питати, чому вона не сказала, що вагітна і її відповідь ще більше мене вразила.
Катя сказала, що не хотіла, щоб її дитина жила в постійних сварках, тому вони вирішила тікати з нашого дому, хоч вона й кохала мого сина, який вже навіть чуть не піднімав на неї руку через те, як його накручувала проти Каті.
Я знову попросила прощення, Катя підійшла до мене і обняла, ми так стояли пару хвилин і плакали. А маленька Аліна, ну просто копія мого сина, була щасливою і посміхалася. Так, тепер в мене є онучка і найкраща в світі невістка.