Ігор дуже соромився своєї мами: адже вона була такою старою, що годилася йому тільки в бабусі. Але одного разу в двері постукав сусід і розкрив сімейну таємницю
Ігору було шістнадцять років. Останнім часом він взагалі поводився зі своєю матір’ю просто жахливо. Він став приходити пізно додому, а іноді – взагалі не ночував удома. Мама хвилювалася за нього і просила так більше не робити. А Ігор у відповідь тільки кричав на неї і влаштовував черговий скандал, вона починала плакати.
Чому ж він так з нею поводився? А просто він дуже її соромився. А останнім часом взагалі він її ненавидіти став. А все, тому що Ігору було 16 років, а його матері було вже 58 років.
Він до цих пір пам’ятав, як його забирала мама з дитячого садка. А всі думали, що це за ним бабуся приходить. Потім всі до цього звикли, а ось Ігор до цього так звикнути і не зміг. І чим старшим він ставав, тим більше він починав соромитися своєї матері.
А останнім часом він кожен день влаштовував їй скандали. Ось навіщо вона народила його так пізно і ще й без чоловіка ?!
Ось і сьогодні Ігор повернувся додому тільки рано вранці. Він хотів тільки поїсти і знову йти до своїх друзів. Матері вдома не було. Напевно, вона пішла в магазин. Ігор вже почав взуватися, коли в двері хтось раптом постуквв. На порозі квартири стояв їхній сусід по сходовому майданчику, Дмитро Іванович.
– Що ж ти твориш? Що ж ти такий невдячний! Мама твоя в лікарню через тебе потрапила! Але ж вона тебе врятувала.
І Дмитро Іванович розповів Ігору, що багато років тому вона знайшла його маленького на вулиці. Йому тоді було всього десь півтора року. Хлопчик був голодним і дуже брудним. Віра забрала малюка додому, нагодувала його і тільки потім викликала поліцію.
Але і поліція не змогла знайти батьків хлопчика. Тоді його забрали в дитячий будинок, але Віра вирішила його усиновити. Але так як вона була без чоловіка, то це було зробити дуже нелегко. Але все-таки вона змогла домогтися того, що їй віддали маленького Ігора.
І всі ці роки вона ростила чужого хлопчика як рідного сина. І що ж вона отримала в якості подяки? Скандали, докори і образи!
– Ех ти! Пошкодуєш, та пізно буде!
Сказавши це, сусід пішов. А Ігор сів на підлогу і розплакався. Йому так соромно стало за його поведінку. Адже він так сильно і так довго ображав людину, яка для нього так багато зробила.
Ігор помчав до лікарні, знайшов палату і впав на коліна перед своєю матір’ю. Він щиро попросив у неї вибачення.
Вона поцілувала його, обняла і сказала, що все йому прощає. А Ігор зрозумів: як же добре, коли в цьому світі є той, хто тебе буде любити завжди і готовий тебе завжди прощати, так в дитячому будинку таких людей немає…