Досить довго підтримував бабусю у важкій ситуації, купував продукти собі і їй. Але вона сама відбила бажання допомагати
Супермаркет, куди я їжджу за продуктами, досить пристойний. Я їжджу туди за їжею, тому що парковка зручна, тому що сумнівні особистості поруч не труться. Але біля фонтанчика на території на лавочці часто сидить літня жінка, завжди охайна, з сумним обличчям.
Її вигнати у охоронців сміливості не вистачить, вона не пахне, не пристає до людей. Просто з’являється там і просить у перехожих дати їй невелику суму на хліб і молоко.
Грошей жебракам я принципово не даю. А ось їжею завжди ділюся. І кожен раз питав бабусю: а що б їй сьогодні хотілося?
Немов гра така склалася, бабуся посміхалася, відповідала точно: ковбаски вареної хочеться, пачку чаю. Або консервів і картопельки, наприклад.
Я завжди купував їй пакет продуктів, міг і від себе щось покласти. І вручав їй продуктову допомогу.
А недавно запитав: що купити бабусі, щоб вона тиждень спокійно вдома харчувалася і не сиділа на вітрі, не мерзла.
Та не стала приховувати, перерахувала всі продукти, що зазвичай використовує. Ніякої буженини або випивки, все скромно, як літні люди харчуються. Я витратив більше ніж пів тисячі, виніс їй пакет і поїхав додому з чистою совістю.
Але на наступний день заїхав за сигаретами, а бабка знову на зупинці.
Підійшов, кажу:
– Бабусю , вчора ж все закупив, ти навіщо тут мерзнеш знову?
А ніжний Божий одуванчик мені раптом відповідає:
– Відвали, жирний … Заважаєш, задовбав вже.
Загалом, зарікся я з тих пір допомагати цим бабусям. Краще дитині зайву іграшку візьму.