Вона всім говорила, що бумеранга немає, а він повернувся і вдарив по самому бoлючoмy

Варвара приїхала в столицю відразу після школи. Вона, як мільйони інших, мріяли підкорити велике місто.

Дівчина вона була розумна, чіпка і цілеспрямована. Вона ще зі шкільної лави поставила собі за мету вирватися зі свого села, зробити хорошу кар’єру, вдало вийти заміж і жити заможно. Вона з заздрістю дивилася фільми про красиве життя і знала, що жити вона буде саме так.

І у неї це вийшло. Тільки йти довелося по головах. Але як говорила сама Варвара, “на війні всі засоби хороші, а переможців не судять”.

Своє життя вона перетворила в нескінченну війну. У всіх людей вона бачила потенційних суперників, конкурентів і ворогів. Але і сама не гребувала підлими методами для досягнення своїх цілей.

Друзів у неї не було, як і подруг. Була у неї одна подруга в молодості, але Варвара відбила у неї чоловіка. Причому вона сама ж просила свою подругу, щоб її чоловік допоміг їй залагодити проблеми. На той момент він займав дуже високу посаду і все було в його владі. Він їй допоміг, а потім перекочував в її квартиру.

Коли вона сама ж розповіла своїй подрузі про їхні стосунки, то на питання: “Чому ти так вчинила?”. Вона просто відповіла: “Мені він потрібен”. І ніяких докорів сумління.

Кар’єру вона теж зробила хорошу, часто застосовуючи свої улюблені методи підстав. Над своїми підлеглими вона знущалася і тримала їх у їжакових рукавицях. Багато сліз через неї пролили ті, у кого не було такої влади, як у неї. І коли їй говорили, що бумеранг їй повернеться, вона тільки сміялася їм в обличчя і говорила, що немає ніякого бумеранга.

А бумеранг до неї і справді не прилітав. У родині все добре, на роботі крісло зручне. І не було на неї ніколи ніякої управи. Так і допрацювала до пенсії, встигнувши помотати нерви дуже багатьом людям. Вийшовши на пенсію, вона продовжувала жити на широку ногу – якісна їжа, часті подорожі, курортно-санаторне лікування. “Ну і де ваш бумеранг?”, – посміхалася Варя.

Але бумеранг все ж наздогнав її. Вірніше, не стільки її, скільки вдарив по її близьким. Спочатку пoмep чоловік від інфаркту. Потім прийшла нова влада і почали боротьбу з кopyпцiєю. Під роздачу потрапив її улюблений син. Його пocaдили, майно конфіскували.

Дружина з дитиною пішла від нього, встигнувши відхопити те невелике, що залишалося. Син так і не повернувся. А після його похорону і невістка заборонила їй спілкуватися з онуком, так як сама вона свого часу багато чого натерпівся від Варвари Іванівни.

А у дочки на роботі призначили нову начальницю, яка вела себе також як Варя свого часу, голову не дає нікому підняти, суцільні приниження і образи. А тут ще й чоловік дочки пішов від неї до її подруги. Дочка плаче, а Варя дивиться – душа кpoв’ю обливається, та тільки зробити нічого не може.

І дивиться кожен день Варвара Іванівна на заплакане обличчя дочки, на фотографію пoмepлих чоловіка і сина, внука, якого вона не може побачити, і розривається у неї душа від болю. І вона тепер знає, що бумеранг все-таки до неї повернувся.