Як же прикро, коли тебе не розуміють власні діти! Я ж не такими їх виховувала

Мене звуть Валентина Олексіївна, мені вже 82 роки. Уже тридцять років як я – вдова. У нас з чоловіком троє дітей: двоє синів і дочка. У всіх моїх дітей вже є свої діти. А я вже навіть встигла багато разів стати прабабусею.

Уже більше року, пройшло з тих пір, як я почала сваритися зі своїм середнім сином.

Мені так боляче від того, що він мене зовсім не розуміє. Я розумію, що десь ми помилилися з чоловіком, коли виховували своїх дітей. Чоловік пoмep, а мені тепер доводиться пожинати плоди нашого неправильного виховання.

Ігор одружився відразу ж після повернення з армії. Через два роки він зі своєю дружиною поїхав жити і працювати за кордон. Там у Ігоря народилося двоє синів. З Ілоною вони прожили 12 років і розлучилися.

Через два роки Ігор знову одружився і повернувся на батьківщину. Всі ці роки Ігор був прописаний в нашій трикімнатній квартирі. Він ні разу не надсилав мені грошей для оплати комунальних послуг.

А тут після свого повернення на батьківщину він раптом надумав приватизувати нашу квартиру. Але тільки на себе і брата з сестрою.

– А як же я? – запитала я у сина.

– А ти тут будеш просто жити і все. Але зайнятися приватизацією треба зараз. Адже зараз вже йде останній рік, коли можна приватизувати житло.

Мені так прикро стало. Я дуже боялася, що на старості років опинюся на вулиці. Я не захотіла так приватизувати квартиру. Ігор образився на мене і ось вже майже рік не розмовляє зі мною.

Я недавно їздила до своїх онуків за кордон. А коли повернулася, то сказала Ігорю, що будемо приватизувати нашу квартиру тільки на тих, хто в ній прописаний: тобто тільки на нього і на мене.

Минуло півроку. Тепер я розумію, що краще було б, якби ми приватизували її на чотирьох. А то якось нечесно виходить по відношенню до старшого сина і дочки.

Ігор, як і раніше, не платить за квартиру. Він каже, що раз він живе в квартирі у своєї дружини, а у мене не живе, то він і не буде тут ні за що платити.

Всі ці справи з квартирою дуже підірвали моє здоров’я.  Я довго лежала в лікарні. А мої діти мені навіть жодного разу і не подзвонили. Довелося самій виходити.

Я як і раніше сама плачу за квартиру і сама оплачую невеликі ремонти в ній. Так і живу. Чому той син не хоче мені допомагати і не хоче мене зрозуміти? Як же сильно болить моє материнське серце від цього …