Майже двадцять років разом. Чому дивуватися, що чоловік охолов, адже люди стають друзями або партнерами по справі. Але не завжди, розповідаю історію Олени

Олена в нашій компанії улюблениця, без неї ми б, може, і не спілкувалися. Вона здружила нас в юності, постійно мирила, постійно збирала разом – і за роки в студентському гуртожитку ми злилися в моноліт. А зараз до нашої дружби додалося співчуття до нашої подружки.

Вона була трохи не від світу цього завжди. Поки народ метушився, вона зависала, потім раптово посміхалася: знаю, що потрібно робити! Завжди жила в своєму ритмі, на своїй хвилі.

Талановитий організатор, прекрасний фахівець, вона дратувала цією межею начальство, якому завжди потрібно не тільки результат, але і стандартний підхід, розшаркування на свою адресу і купу безглуздої метушні.

В результаті Олена рятувала весь відділ не раз, але в звичайні робочі будні їй постійно хамили, вона навіть не знала, чи затримається на робочому місці.

Тилом Олени завжди була сім’я. Але зараз, коли доньці виповнилося 18 і дівчина відселилась від батьків “дорослішати і набиратися досвіду”, Олена раптово відчула: з чоловіком стосунки немов зійшли нанівець. Він присутній в її житті чисто номінально. Але душевної близькості немає, спілкування теж. Раніше цю діру заповнювала Наташка, але тепер – навіть не поговорити.

Загалом, хто стикався – той відразу дізнається впізнає ці симптоми:

  • чоловік не відповідає на дзвінки, відповідь інколи може бути смс-кою;
  • приходить пізно;
  • не відповідає на питання, відмахується, намагається заснути раніше або заснути в іншій кімнаті;

Наша Оленка дурепою ніколи не була, але тут не знала, що їй робити. Чоловік на контакт не йшов, скандалити вона не хотіла. Закривалася у ванній, ридала, усвідомлюючи власну непотрібність і незатребуваність.

Якось плакала до такої міри, що примудрилася крем для обличчя переплутати з депілятором. Отямилася, коли брови облізли.

Прийшла на наші посиденьки з намальованими, зітхнула:

– Ось і до маразму дожилась, дівчинки. Я виявилася першою.

Ми звичайно посміялися, запевнили: у всіх бувало й не таке. І крем плутали. І з чоловіком складності траплялися.

Ми їй твердили, що Льошка її чоловік відмінний, що ліворуч не подивиться. Твердили тим активніше, чим частіше помічали його з іншого дівчиною. Але Оленці не говорили.

Раптом у них ще все налагодиться, надія була.

А за цей час вирішили ми Оленку до психолога відправити, нехай розбереться в собі і згадає, що таке добре. Адже цінність її, цінність людська і жіноча, не повинна залежати від окремої людини, нехай і чоловіка. Сорок років – тут люди жити починають з нуля, а у неї-то все непогано.

Фахівця по депресій знайшли випадково, він на СТО Оксанки заїхав. Поки співробітники займалися машиною, вона розговорилася з респектабельним чоловіком, придивилася до візитки, швиденько пірнула в Гугл. І домовилася на дві безкоштовні консультації бартером.

Так Оленка потрапила в сучасний медцентр.

Ми з Оксанкою досі дивуємося, напевно сама доля допомогла знайти ідеального фахівця.

Оленка не запізнилася на прийом. Постукала, і її запросили увійти. У кабінеті вона побачила чоловіка, лисого очкарика. Говорив він з південним акцентом.

Олена нагадала йому, що зустріч ця організована друзями з СТО, і той відразу ж закивав. Запропонував сісти, почав задавати питання, запитувати, що її турбує. Оленка пом’ялася, зізналася:

– Схоже, депресія у мене.

– Ви впевнені? Така красива жінка, звідки депресія?

Подруга захихотіла. Але зібралася, почала розповідати. Що важкий колектив і начальниця принижує на роботі. Психолог ахнув:

– Як це? Вас принижують? – Він навіть коньяк їй запропонував, під приводом розширення судин і кращого налагодження контакту.

Оленка вже заспокоїлася, після пари чарок виразно і у справі розповіла подробиці. А психолог раптом гримнув кулаком:

– Коротше, тут метод тільки один. Вякне ще раз ця дура – ось так стукаєш кулаком і кажеш: “Рот закрила і не смій більше в такому тоні до мене звертатися!”

– Чому це ви мене вчите? – Здивувалася пацієнтка. – Я психологів іншими представляла, треба ж по науці!

– Це і є по науці, панночка. Це називається шоковою терапією. Якщо вона не вгамується, бризни ти в неї збитими вершками! Або духами, ти з собою духи носиш?

– Так звільнять же!

– От і прекрасно. Що тобі робити з цими людьми? Над тобою знущаються! Ти підеш переможницею. Ясно?

Оленка задумалася, але їй дійсно було ясно. Так і треба зробити, скільки можна-то?

Вона перейшла до розповіді про чоловіка. Про симптоми, про сльози в ванній. Психолог тільки рукою махнув.

– У мужиків таке часто буває. Ну влаштував він собі статеве життя на стороні, так ти сама винна! Кому потрібна твоя сумна кисла морда? Ти одягнися з ранку в найкращу сукню, зроби макіяж.

– Який ще макіяж?

– Ну ти жінка ж! Сама знаєш, який. Ти коли фарбувалася-то останній раз?

– Так приводу все не було, навіщо фарбуватися?

Ти для себе, а не для приводу. І затримайся де-небудь, повернешся майже вночі. Нехай він плаче.

Жінка сумнівалася, що її Льошка взагалі помітить, у скільки вона прийшла. Але раптом і правда занервує? Почне надзвонювати.

– Ось і нехай телефонує. Відповіш смс-кою, мовляв, пізно прийдеш, і вистачить з нього. Питатиме – йди від відповіді, хіхікай. Ти коли останній раз не посміхалася презирливо, а хихотіла безтурботно?

Олена знизала плечима. Встала, підійшла до дзеркала, глянула на сумне обличчя. Психолог раптом сказав:

– А хороша! І фігурка, і хода. Шкода, що одружений …

Оленка захихотіла. І розсміялася раптом безтурботно, як в юності. Зрозуміла: роман чоловіка – не привід проводити кращі дні в сльозах. У неї все ще буде.

Вона відчувала себе крутою, коли психолог закрив за нею двері. До наступної консультації залишався тиждень.

Вона дійсно нафарбувала губи й одягла найкращу сукню. Чоловік зацікавився, чи не корпоратив чи намічається. Дружина відповіла невизначено, помчала.

На роботі ахнули: сліпуча красуня зі щасливою посмішкою сяяла на весь офіс. Та так, що начальниця відразу ж заволала:

– Негайно в туалет і змити цей макіяж! Робота чекає, а ви тут вбралися! Щоб не бачила більше таку …

– Яку? – уточнила Олена холодно. – Красиві за вас? Заткніться! Набридли вже ваші крики не по справі слухати.

Коли стара карга нависла над Оленою, погрожуючи звільненням, та й справді не пошкодувала збитих вершків. А потім зайнялася роботою.

До вечора її викликали в кабінет. І ні, не звільняти. Начальниця виписала їй премію і вибачилася.

– Раз вже ви так себе повели, я дійсно всіх дістала. Нестандартний хід, але по-іншому б до мене не дійшло.

Ми відзначали цю премію до першої години ночі, поки Льошка телефонував кожні десять хвилин. Що у них було вдома, Олена розповідати не побажала. Мовчить, як партизан. Можу сказати тільки, що тепер він сам заїжджає за нею з роботи. І у вихідні вони постійно зникають удвох.

Через тиждень Оленка стояла перед знайомими дверима і розгублено дивилася на табличку “Завгосп”. Психолог був поверхом вище, але вона увійшла саме в ці двері. Просто не помітила. Лисий мужик був там, як і в минулий раз.

Зізнався: захотів поспілкуватися, а потім понесло. Захотілося допомогти.

Скаржитися Оленка не стала.