Мама, тато через тебе пішов від нас. Ти постійно кричала на нього, тому він пішов

Ми з чоловіком прожили вісім років у шлюбі. У нас підростає шестирічна дочка. І ось уже два місяці я живу без чоловіка, дитина без батька.

Два місяці тому після чергової нашої сварки мій чоловік зібрав свої речі і пішов від мене. Наша дочка дуже страждає від цього. І я теж.

На вихідних чоловік завжди бере доньку до себе. Вона з радістю проводить з ним час. Свекруха і свекор теж не відмовляються проводити час з онукою. Вони підтримують нас не тільки матеріально, а й морально. Чоловік також грошей на доньку не шкодує.

Кожен раз, коли вона повертається від нього, я питаю, що тато про мене говорив. А дочка завжди відповідає одне і теж: «Нічого, ми про тебе ніколи не говоримо».

І ось одного разу, коли дочка повернулася від чоловіка, я застала її в своїй кімнаті в сльозах.

– Що таке, доню? Що трапилося? – питала я.

– Мама, тато через тебе пішов від нас. Ти постійно кричала на нього, тому він пішов …

Так, я знаю, що я дуже нестримана і якщо заводжуся, то мене важко зупинити. Але я бачила подібні ситуації в багатьох парах і ніде чоловіки через таке з сім’ї не йшли.

У нас все було добре. Я працювала на заводі, у чоловіка був свій бізнес. Додому ми приходили пізно і втомлені, тому було не до криків. Але потім справи у чоловіка почали погіршуватися і він змушений був закрити свій бізнес. З людей, які жили в достатку ми перетворилися на бідняків.

Я тягнула нашу сім’ю як могла. Але незабаром скоротили і мене. Я попросила директора залишити мене на пів ставки на дистанційній роботі, але це був мізер.

У ці моменти я почала зриватися частіше. Я кричала на чоловіка і звинувачувала його в неспроможності. Тоді він ставив мене перед дзеркалом і говорив: «Подивися, яка ти стаєш негарна, коли кричиш» і я відразу приходила в себе.

Згодом чоловік пішов працювати на свого двоюрідного брата. Він влаштувався в автомайстерню. Бізнес той був нелегальний, платили копійки. Чоловік начебто ходив на роботу, але толку з такої роботи не було. Я почала виносити йому мозок. Я кожен день переконувала його в тому, що ця робота не для нього і потрібно шукати собі щось інше. Але чоловік мене не слухав.

Під кінець мій характер зовсім зіпсувався. Я зривалася на чоловікові майже кожен день. Його заспокійлива терапія «подивися, яка ти негарна» вже не діяла.

Я все частіше виходила з себе. Дочка наша постійно плакала і просила мене заспокоїтися. Але я від цього бісилася ще більше. Чоловік в такі моменти злився і йшов. Але він завжди повертався до сну. Він знав, що я обов’язково покричу і заспокоюся.

Останньою краплею мого терпіння стало те, що чоловік заявив, що бере кредит і буде відновлювати свій бізнес. Я була в сказі, коли почула це. Я навіть кинулася на нього з кулаками. Терпіти таке ставлення чоловік не став. Він просто зібрав свої речі і переїхав до батьків.

Зараз, коли я аналізую ситуацію, то розумію, що я була неправа. Я сильно перегнула палицю, але час не повернеш назад. Без чоловіка мені дуже погано. Я його люблю і не хочу втрачати. Але він і слухати мене не хоче. Він зі мною не спілкується.

Зі свекрухою у мене чудові стосунки. Від неї я дізналася, що чоловік таки взяв кредит і його справи пішли вгору. Його бізнес знову процвітає. Я вже кілька разів просила її поговорити з ним про нас, але свекруха постійно говорить, що син її і слухати не хоче. Для нього тема наших відносин закрита.

Що мені робити тепер, я не знаю … Я хочу повернути чоловіка, але він навідріз відмовляється зі мною говорити. Він не відповідає на мої дзвінки та смс. Боюся, що я втратила його назавжди …