Мого чоловіка вічно все не влаштовувало. Зважилася піти від нього і не шкодую

Перший раз я вийшла заміж, коли мені було всього 19 років. Молода і дурна, у мене не було і толком досвіду в стосунках. Я не знала, як себе правильно вести з чоловіками, а чоловік тим і користувався. Адже як дехто каже, що в дружини треба брати молоду і недосвідчену, щоб можна було виховати під себе.

У 20 років я народила доньку. З того часу і почалося моє “навчання”. Постійно чоловік мене в чомусь дорікав. То не так суп варю, то не так шкарпетки перу. То приготувала не так, як то робить його мама. Постійно підключалася ще і свекруха, яка раз у раз, що клювала мене. Все говорила, що з мене недолуга мати і господиня.

Я нікому нічого не відповідала. Як винна дитина опускала голову і мовчала. Плакала ночами. Вранці вставала на роботу на завод. За 13 годин на ногах проводила на роботі, а потім поверталася додому і ще доглядала за чоловіком і за дитиною, готувала їжу, прала одяг. І це все було до 3 ранку. А потім знову з самого ранку на роботу.

Чоловік мені взагалі ні в чому не допомагав. Все, що він умів – тільки молоти язиком про те, яка я погана дружина. Які жінки у нього на роботі. А ще як вони шалено виглядають і що мало не кожна хоче з ним зустрічатися.

Напевно, в ту ніч, коли я плакала особливо гірко, я почала думати, ну невже я заслужила такого ставлення.

Відклала ще за місяць гроші і просто поїхала від чоловіка, подала на розлучення. Дитину забрала з собою до мами. Він ще тоді дзвонив мені постійно і його мати і розповідали про те, що я пошкодую і ніколи не буду щаслива.

Ось уже 20 років, як я в щасливому шлюбі з прекрасним чоловіком – він любить мою дочку від першого шлюбу, у нас є ще спільний син і він ніколи нічим мені не дорікав.

Всі жінки гідні щастя – головне не боятися ризикувати бути щасливою.