Вирішила, що свекрам в моєму будинку не місце, виставила і мені абсолютно не соромно
Ми з чоловіком вже п’ять років разом. Оселилися в моєї міській квартирі, і все йшло непогано. Згодом вирішили і його батьків з села забрати, втомилися вони вже від вічного господарства. На щастя, у мене була ще одна квартира, однокімнатна. Я її здавала до пори, нікому не розповідала. Є і є.
Але тут питання постало, куди свекром влаштовуватись, ось і стала в нагоді, нехай поживуть, поки не визначаться. Але раптово все змінилося.
Я раптом з’ясувала, що чоловік зустрічається з ще однією жінкою. Сам проговорився, причому мені ж і скаржився, як йому важко, і як він не знає, кого вибрати, от би я його як-небудь переконала! І не подобається йому, що в родині грошей менше стало. Ну зрозуміло, менше, адже я втрачаю дохід від оренди через його батьків.
Та й йому батькам допомагати доводиться. І дамі тій не солодко, кому захочеться чужого чоловіка до себе пускати так обходити за свій рахунок? Хоч букетик з шоколадкою принести зобов’язаний …
Я дивилася на нього, думала, наскільки ж він наївний, думає, все само на нього впаде. Але, якщо вже він страждає і вибір зробити не може, я йому допоможу по старій пам’яті і зроблю вибір за нього: нехай котиться до своєї дами.
Але тільки він до неї котитися не хоче, у неї самої раптово – однокімнатна квартира і двоє дітей. Вона їх на вихідні кудись відправляє … Але мені-то що до того? З коханою і в курені рай …
Він знизав плечима, сказав, поживе тоді у батьків …
Ви оцініть тільки масштаб! У батьків він поживе! У моїй квартирі він милостиво поживе, щоб мене не турбувати!
Я йому віддавала все, вирішувала його проблеми, допомогла з роботою і робила її за нього поки він сам не розібрався. Допомогла вивезти батьків і ставилася до них краще, ніж до власних. І вони до мене добре ставилися, але після його заходів вирішила я їх виселяти.
І ось мене переконують, що, мовляв, неправильно це. Що вони повинні спочатку підзбирати грошей, собі житло купити …
Але якого вони не збирали їх останні три роки, поки жили в моїй квартирі, не перейнявшись навіть комуналку оплатити? Якби навіть ці суми відкладали, перший внесок за власне житло у них би накопичився!
А чоловік, раз вважає себе таким крутим мужиком, нехай про своїх родичів піклується сам. І я сказала свекрам, що ось, мовляв, ось поріг … Ну просто повинен же чоловік відповідати за свої вчинки.
Свекри в жах прийшли. Виявляється, вони давно вже продали старий будинок, мені не говорили. Знову ж таки, де гроші за нього? Мені то невідомо, але суми за їх пристойний шматок землі вистачило б на житло в місті. Але вони вважали за краще жити за мій рахунок …
І що, я їм щось зобов’язана?
Мене запевняють, що я поступаю підло. Вони і запевняють, та чоловік уже майже колишній. А ось подруги підтримують: квартиру краще здати, хоч комуналку платити не доведеться.
Я по натурі людина не мстива, не мрію, щоб чоловік ногу зламав або з його дамою лихо спіткало. Що мені взагалі до чужих людей? Я просто хочу позбутися від них скоріше, немов не було в моєму житті. Навколо мене повинен бути порядок, а не цей бруд.
Як хочете сперечайтеся, я не вірю, що його батьки були не в курсі. Кожні вихідні він “у них” то засидівся, то заснув … Тому нехай виселяються.
Чоловік благає пробачити, але я гидую, надто вже каламутна виявилася ця історія. Дала їм тиждень, речі чоловіка виставила за двері.
Жорстоко? Не думаю.