Тетяна Іванівна щотижня ходила до колишньої невістки з новинами про сина і його нової дружини. Але одного разу двері їй відкрив чоловік

Жінки, які виховують синів, рано чи пізно приміряють на себе статус свекрухи. Їм напевно буде цікава історія Тетяни Іванівни, яка волею долі жила разом з сином, переживши його розлучення і вибудовуючи відносини з двома різними невістками.

Жінка дуже боялася самотності, тому розуміла, що їй доведеться жити в будинку з сином і його родиною. Кожну нову дівчину Андрія розглядала через призму майбутньої невістки. Ні до кого до Інни серце не лежало. А ця, як увійшла в будинок, відразу ж сподобалася. Красива, впевнена в собі. Підкорила Тетяну Іванівну своєю щирою, відкритою посмішкою.

Як тільки увійшла на кухню, кинулася допомагати, запропонувала сама курочку посмажити. Все в її руках йде на лад. Коли син повідомив матері, що збирається одружитися, та тільки зраділа.

Після переїзду дівчини в будинку стало якось тепліше і затишніше. Жінки часто разом проводили вечори. Андрій сильно втомлювався на роботі, приходив пізно, вечорами відпочивав у своїй кімнаті. Але Тетяна Іванівна та Інна із задоволенням спілкувалися один з одним, шепотілися про своє, жіноче.

Молода дружина була відмінною і турботливою господинею. Встигала і себе привести в порядок, і чоловіка одягнути з голочки. Сестра Тетяни Іванівни не раз говорила, наскільки заздрить племіннику. Їй-то з невісткою явно не пощастило, та зовсім була не пристосована до господарських справах.

Тетяна Іванівна натішитися на Інну не могла і частенько в думках уявляла, як з’являться в їхньому будинку онуки, заповнять його приємними клопотами і радісним шумом. Вона і не підозрювала, що сімейній ідилії незабаром прийде кінець

Одного разу Інна поділилася переживаннями: “Тетяна Іванівна! У Андрія з’явилася інша!” Та не повірила: “Не може бути! З чого ти взяла?”. Розплакавшись, Інна розповіла, що чоловік став холодний, постійно затримується на роботі, почав ховати від неї телефон.

Тетяна Іванівна засмутилася, але подумала, що зуміє поговорити з сином і налагодити відносини. Розмова не вийшла. Андрій замкнулося і став якимось озлобленим. Ховався від усіх в своїй кімнаті, приходив з роботи майже вночі і уникав з матір’ю будь-якого спілкування.

Та не витримала і вирішила поїхати на кілька днів до сестри. Їй здавалося, що молоді без неї зможуть краще розібратися один з одним. Але коли Тетяна Іванівна повернулася, в будинку вже не було ні Інни, ні її речей.

Син, дивлячись у підлогу, зізнався, що розлучається: “Видно, поквапилися ми з весіллям. Не можу я змусити себе жити з жінкою, яку не люблю. Інна гарна, але ж серцю не накажеш!” Тетяна Іванівна відчула, що з-під ніг земля іде.

Вона б упала, якби поруч стілець не виявився: “Де я можу знайти Інну?”. Син спочатку не хотів, але все ж дав адресу і додав: “Нічого не повернеш! У мене інша жінка”. Жіноча дружба У той же вечір Тетяна Іванівна опинилася на порозі будинку, де жила Інна. Жінки обнялися і обидві розплакалися.

На Інну дивитися було боляче, так вона переживала розставання з Андрієм. Тетяна Іванівна присягнулася собі зробити все, щоб напоумити сина, і пообіцяла відвідувати невістку, щоб тримати ту в курсі всіх справ.

Коли на порозі будинку з’явилася нова пасія Андрія, перша про це дізналася саме Інна. Ірина, так звали дівчину, з’явилася несподівано. Син привів її відразу з речами і, вловивши здивований погляд матері, наодинці сказав, що готовий знімати житло, якщо Тетяна Іванівна не змириться з його вибором. Ірина виглядала скромною і тихою, явно поступаючись в красі першій невістці.

Єдине достоїнство – коса до пояса. У суперечки не вплутувалися, вела себе послужливо, відразу ж взяла на себе більшість сімейних турбот. Кухня незабаром стала буквально блищати від чистоти, але Тетяна Іванівна постійно чекала каверзи і щотижня зустрічалася з Інною, розповідаючи, як намагається викликати нову невістку на емоції.

То кольне фразою, що котлети у першої дружини краще виходили, то підкреслить, що саме вона ту чи іншу річ в будинок купила, смак у неї відмінний. Але Ірина тільки голову вниз опускала і червоніла, ні в які суперечки не втягуючись.

Незабаром стала Тетяна Іванівна помічати, що нічого не виходить у неї. Син з непримітною Іриною, здається, був цілком щасливий. Додому з роботи майже бігом тікав, ніяких затримок і понаднормових. Перестав час біля комп’ютера коротати, весь час з новою дружиною разом проводив. А у Інни в очах все жевріла надія, тільки ось порадувати її Тетяні Іванівні було нічим.

Як грім з неба прозвучала від сина новина: “Готуйся, мамо, скоро бабусею будеш!” Тетяна Іванівна давно про онуків мріяла, але тільки від Інни. Повідомлення настільки вразило жінку, що вона майже в паніці побігла в будинок першої невістки в надії, що та підкаже, як потрібно в цій ситуації діяти.

Це був перший випадок, коли прийшла вона без попередження. І вперше двері їй відчинила не Інна, а незнайомий чоловік.

Від несподіванки Тетяна Іванівна застигла в дверях. Уже пізніше Інна їй сказала: “Не судіть мене. Не можу я вічно вашого сина чекати. У нього ж все добре. Потрібно мені якось і власне життя влаштовувати!”

Сестра заспокоювала Тетяну Іванівну: “Дурна ти. Пощастило твоєму синові! Ірина в порівнянні з моєю невісткою – просто золота. Та й син твій щасливий!”

Незабаром народилася у Андрія і Ірини дочка Дашенька, і всі проблеми відійшли кудись в сторону. Бабуся не могла натішитися на маленьке сонечко, яке об’єднало всю сім’ю. А Інна? З чуток, вона щаслива в другому шлюбі, переїхала в інше місто. До речі, теж поповнення в сімействі чекає!