Випадок в лікарні, який перевернув мій світ!
Одного разу я сиділа у мами в лікарні. Поруч лежала бабуся, років під 90. Приходить до неї дід, ледве тягнучи ноги, такий же сухенький, як і вона.Дістає з пошарпаної радянських часів авоськи просту їжу, яку приготував сам: натерте яблуко в банку, відварну курочку, подрібнену на маленькі шматочки, щоб їй було зручно і практично не потрібно жувати.
Вони майже не розмовляють. Дідусю сидить скоцюрбившись на стільці поруч з нею і просто тримає її за руку … ніби, якщо відпустить, то вона піде назавжди …
І я подумала про те, що ж людям молодим, повним сил і здоров’я, заважає так само трепетно ставитися один до одного? Чому така недбалість у відносинах?
Адже настане час і доведеться лицем до лиця зіткнутися зі старістю і безпорадністю. І як важливо мати поруч близьку людини, споріднену душу, яка до останніх днів, з останніх сил буде тримати тебе за руку, боячись відпустити …