Як знайдений телефон, зламав комусь життя

Відвідували дитину в таборі, гуляли по території та знайшли телефон. Лежить собі на стежці, теплий ще, напевно тільки що випав з кишені якогось телепня. Спершу хотіли віднести на охорону, але по дорозі вирішили, що можемо і самі зателефонувати за якимось номером і з’ясувати ім’я власника, і повернути йому телефон. Так навіть приємніше.

 

У телефонній книзі було тільки два контакти. “мама і тато”. Секунду повагавшись, я натиснув «тато».

 

– Привіт, синку! – пролунав у трубці густий приємний баритон.

 

– Вибачте, це не синок. – сказав я. – Ми знайшли телефон, хочемо повернути власнику. Це телефон вашого сина?

– Так, сина. – злегка розгублено відповів співрозмовник на тому кінці. – А як він у вас виявився?

 

– Кажу ж – знайшли. Гуляли, дивимося телефон лежить. Напевно з кишені випав. Він у вас в якому загоні?

 

– Хто?

 

Баритон відверто тупив. «Треба було матусі дзвонити» – подумав я. З іншого боку, мені легко було зрозуміти розгубленість батька, коли з номера дитини дзвонить якийсь незрозумілий мужик. Тому я терпляче повторив.

 

– Син ваш. В якому він загоні, ви знаєте?

 

– Він ні в якому не в загоні.

 

– Він що, вожатий?

 

– Який вожатий ?! Ви де взагалі цей телефон знайшли ?!

 

– Тут, на території.

 

– На якій території ?!

 

– На території табору.

– Якого табору? Це що, розіграш?

 

– Знаєте, мені не до розіграшів. Я приїхав в табір провідати свою дитину, ми знайшли телефон. Табір «Дружба». Ви що, не знаєте, де ваша дитина знаходиться?

 

– Я добре знаю, де знаходиться моя дитина! Ні до якого табору це відношення не має. Ви або знущаєтеся, або тут якась помилка!

 

– А це ми зараз легко з’ясуємо. – сказав я.

 

Ми якраз підходили до будиночка охорони.

 

– Назвіть прізвище дитини і вік. – попросив я баритона.

 

І поки один з охоронців шарудів аркушами зі списком дітей, мій співрозмовник сопів трубку, переварюючи те, що відбувається. Я спеціально тримав телефон ближче до охоронця, що б баритон міг чути відповідь з перших вуст.

– Є такий! – нарешті сказав охоронець, повторивши прізвище та ім’я дитини. – Шостий загін. Корпус три.

– Чи чули? – запитав я в трубку. – Зараз ми віднесемо дитині телефон, і ви вже там далі самі розбирайтеся, ваш це дитина, або не ваш.

 

– Добре. – відповів співрозмовник неабияк підсів голосом. – Спасибі. А де ви говорите цей табір знаходиться?

 

– В Костіно. Це по Ярославка.

 

– Блять! – несподівано вилаявся баритон.

 

– Що? – запитав я. – Щось не так?

 

– Та ні, все так. Вибачте. – сказав баритон.

 

І секунду помовчавши, раптом злісно процідив крізь зуби:

 

– Все так! Просто цікаво, якщо дитина в таборі, то з ким ця …… в Єгипет полетіла ?!