Альпіністи знайшли в горах сім’ю, яка проживає 80 років без цивілізації

Поза часом, в своєму просторі – ці люди ніколи раніше не бачили телевізора і не чули про польоти в космос. Вони до цих пір вважають за краще жити ізольовано, далеко від натовпу.

Цю турецьку родину випадково зустріли альпіністи під час свого гірського сходження. Група спортсменів виявила їх затишно розташований будиночок, про який до цього ніхто не знав.

Мешканці цього невеликого кам’яного будиночка занепокоїлися, побачивши біля нього людей, навіть спробували від них сховатися, цим сильно спантеличили і навіть здивували альпіністів.

Але знайомство все ж відбулося, хоч і не відразу, і прибульців чекала дивовижна розповідь.

З Будинок належить сімейству вже цілих три сотні років. І вісімдесят останніх років все покоління живе в ньому не  залишаючи.

З десятьох дітей п’ятеро три десятка років тому покинули рідну домівку і не мають зв’язку зі своїми батьками. Решта проживають з ними, і все що вони бачили в цьому житті – гора і будинок.

Цивілізація, більш-менш доступна цим людям – це село, до якого їм потрібно добиратися пішки протягом доби. Проте, жителі будиночка роблять такі подорожі, коли назріває необхідність виміняти шерсть, м’ясо або щось з одягу і взуття.

Все господарство – натуральне. Вони тримають корову, овець і курей. Харчуються м’ясом, молоком і яйцями, мають шерсть для інших потреб.

Ніхто з мешканців гірського будиночка не знав і ніколи не зустрічав у своєму житті телебачення чи інтернету. Вони настільки далекі від цивілізації, що навіть не навчалися в школі. Правда, кілька років тому в будинку з’явилася сонячна батарея. Сімейство виміняло її в обмін на свої продукти для обігріву двох кімнат.

Ця турецька сім’я живе без будь-яких засобів, вони навіть не тримали в руках гроші вже багато десятиліть. Все, що з’являється в їхньому будинку – результат обміну. Їх будинок не електрифікований, воду люди носять з річки, що протікає в декількох кілометрах. Взимку добувають її шляхом розтоплення снігу.

Альпіністи, що натрапили на цей будинок, дуже сильно вражені тими умовами, в яких перебувають його мешканці. Інформація почала швидко поширюватися по соціальним мережам і дійшла до влади.

Це допомогло налагодити зв’язок сім’ї з давно покинутими їх родичами, тими дітьми, що виїхали тридцять років тому. Вони приїхали в рідну домівку, щоб побачити своїх батьків, братів і сестер. Було дуже помітно наскільки сильна різниця між ними – «гірські» мешканці дуже поступалися за рівнем свого розвитку від тих, хто дім залишив.

Крім того, вдалося оформити офіційні грошові допомоги у вигляді пенсії старшим членам сім’ї. Тепер вони можуть не тільки вимінювати, а й купувати собі все необхідне.

Однак тотальних змін в побуті цієї сім’ї не відбулося, вони залишилися жити в тих умовах, до яких звикли і залишати місце свого звичного проживання не мають наміру.