Маргарита привезла нареченого з Москви, на наступний день після весілля вона отримала листа від батьків: «Вдома ми на тебе не чекаємо»

Маргарита познайомилася з Іваном на конференції в Стамбулі. Обоє працювали в готельно-ресторанному бізнесі. Нічні прогулянки по місту і дівчина закохалася по вуха. Так закохалася, що взяла відпустку і переїхала до коханого в… Москву.

Місяць гостювала в свого хлопця і вирішили вони переїжджати в Київ. Вже дуже великі перспективи були в Маргарити, вона могла очолити філіал і керувати мережею готелів по всій країні.

Рідня зустріла з розпростертими руками, адже справа вже йшла до весілля. Пропозиція руки та серця отримана, батьки познайомилися, щаслива наречена вже встигла вибрати, і сукню, і запрошення на урочистість, коли у лютому все почалося…

І тут Іван переконав Маргариту переїхати до нього, а весілля відкласти.Місяці йшли, і лише недавно Марго дізналася, що чекає на дитину. Вирішили зіграти відкладене до найкращих часів весілля.

Урочистість була скромною, тільки для своїх, і щоб залишилося хоч кілька фото на згадку. Однак під час святкового обіду з’ясувалося, що далеко не всі запрошені були налаштовані поводитися доброзичливо. Брат батька нареченого взагалі відмовився сідати за стіл з нареченою.

А наступного дня після одруження Леся отримала «вітального» листа від батьків, що немає в них більше доньки, була й не стало. «Вдома ми на тебе не чекаємо».