В 67 років я вже й забула, що жінка. Але коли отримала подарунок від невістки, то розплакалась як дівчисько

Один з письменників писав, що шлюби укладаються на небесах. Довго ж довелося чекати Ларисі і Максиму, перш ніж хтось зверху розпорядився їхніми долями. Багато часу вони обидвоє були самотні й розчаровані у стосунках. Поки не зустріли один одного. Нехай їм було вже за 30, вони зуміли створити щасливу та міцну сімʼю.

Все було добре у цій парі. Взаємна повага, довіра та щира любов. Навіть побут не зміг посварити. І стосунки з батьками другої половинки складалися просто чудово, що досить рідко зустрічається в наші дні. Тому до привітання мами Максима — Антоніни Іванівни — подружжя підійшло відповідально.

«Що подарувати свекрусі?» — над цим запитанням Ларисаа ламала голову цілий місяць, з того моменту, коли її з чоловіком запросили на день народження. Від Максима допомоги мало. Вони з батьком завжди дарували мамі тарілки та сковороди. Лариса докорінно не схвалювала такий вибір

— Якими парфумами користується твоя мама? — цікава ідея спала на думку Лариси.

— А я звідки знаю… — розгубився чоловік, — мабуть ніякими. Зроду в неї жодних духів не бачив. Мама завжди пахне пиріжками та котлетами. Це найкращий запах.

Лариса пирхнула. Ще б! Коли даруєш матері сковорідки та кухонну техніку, чим вона ще має пахнути? Дівчина вирішила купити свекру і фірмовий парфум. Нейтральний, зі свіжими нотками та глибоким букетом ароматів – такий, який і має пасувати солідній жінці в роках.

Коли свекруха побачила подарунок, вона ахнула від подиву.

«Мені сто років ніхто духи не дарував! Дякую, люба дочко!» — в очах Антоніни Іванівни стояли сльози. Її зворушив подарунок від невістки, який змусив її згадати: вона таки жінка! Сама б вона навряд чи собі купила такий дорогий парфум, все шкодувала грошей для себе. Звикла найкраще віддавати синові та чоловікові.

Після цього випадку відносини свекрухи та невістки стали ще кращими. Та й Максим зрозумів, що не приділяв матері належної уваги. Тож до наступного дня народження Антоніни Іванівни пара готувалася відповідально. І Максим брав активну участь у покупці. Цього разу він запропонував купити блендер чи нову постільну білизну, але Ларича суворо засудила ці ідеї та запропонувала свою.

— Ніколи не бачила у твоєї мами прикрас. Навіть сережки вона, на мою думку, не носить, — задумала Лариса. — Невже вона не має?

— Аякже, є. Ми з батьком дарували їй колись. Вона приміряє, а потім прибере в комод, і все. Каже, береже таку цінність, — відповів Максим.

— А що ви їй дарували? — допитувалась Лара.

— Пам’ятаю, браслет із бісеру дарували й прикрасу з черепашок. А якось срібну каблучку купили, але вона швидко потемніла, і мама заховла її в комод, — розповідав Максим.

Лариса зрозуміла, що і в цьому її свекруха була обділена. Хто ж цій дорослій жінці дарує бісер та черепашки! Тому, коли Лариса запропонувала чоловікові подарувати мамі золотий ланцюжок та сережки, він одразу ж погодився. Звикли вже довіряти дружині такі важливі питання, як вибір подарунків для матері.

На цей раз Антоніна Іванівна не стримувала сліз.

«Дякую, дорогі діти! Задарували мене на старості років!» — свекруха цілувала невістку та сина. «Як же це приємно нарешті відчути себе жінкою, а не доповненням до плити! — Антоніна Іванівна глянула на Ларису. – Завжди хотіла доньку. Добре, що вона тепер у мене є!

Недаремно Лариса довго думала і вибирала, що подарувати свекрусі. Їй вдалося зробити мамі чоловіка приємно. Хоча подарунок дівчина робила безкорисливо, вона назавжди набула любові та прихильності свекрухи.