Син із невісткою просили в мене грошей, щоб зібрати онука до школи, а на лінійці він був у торішньому костюмі, який йому малий

Приходили вони до мене у гості ще у середині серпня. Пили чай, я вислухала, як у них все важко, що невістка знову залишилася без роботи, а треба хлопчика до школи збирати.

Те, що невістка залишилася без роботи, мене не здивувало, вона у нас літає, все себе шукає, все не по ній робота. То вставати їй рано, то їхати далеко, то погані колеги, то начальник, то зарплата маленька.

Ось постійно з місця на місце перескакує часто сидить без роботи. Отак і цього разу. Син мій працює як вовк, а невістка перебирає вакансії, як у травні звільнилася, то все літо і відпочиває.

Звісно, ​​на одну зарплату зараз сім’ї прожити важко. І невістці постійно щось треба, і онук підростає, йому теж потрібно постійно одяг купувати, і взуття, він росте як на дріжджах. Ну і ось до школи його теж треба зібрати, до п’ятого класу хлопець пішов.

Поплакалися мені діти на тему свого плачевного фінансового стану, я вдала, що не розумію, куди вони хилить. Так й грала, поки син просто не сказав, що потрібна допомога.

Дитину треба зібрати до школи, а це і новий костюм, і спортивки, і взуття, і рюкзак та інші дрібниці. Але найголовніше – це одяг та взуття, та й нормальний рюкзак. А це все коштує зараз пристойних грошей взагалі.

Мені назвали суму, я свиснула навіть, як зараз дорого дитину відправити до школи. Але робити нічого, збирати його все одно треба. Він за літо вимахав, йому в старий костюм не влізти, а в школі у них начебто форми. Дівчата в блузках та спідницях, хлопчики у сорочках та костюмах.

Дала грошей, мені подякували та пішли. Більше до кінця літа не з’являлися. Я вчора вже сама дзвонила, щоб дізнатися на тему лінійки, о скільки буде, чи пускають. Мені невістка сказала, що не пускають, нібито тільки діти, щоб натовп не збирався.

Я засмутилася, але сусідка, у якої онук у нашій же школі навчається, сказала, що їм не говорили про жодні заборони, тому вона піде. Та й я вирішила за компанію сходити. На лінійку не потраплю, то після лінійки його привітаю.

На лінійку я таки потрапила, і зрозуміла, що невістка мені збрехала про те, що батьків не пускають. А коли побачила онука, то зрозуміла, чому вона збрехала.

Бідолашну дитину впхнули в торішній костюм, який йому малий, і це дуже помітно – рукави короткі, сидить неправильно, застебнути його не може. Штани теж короткі, вище щиколоток, а на ногах кросівки, в яких він ганяв усе літо.

Я там ледь не отетеріла. Таке відчуття, що дитина з неблагополучної сімʼї. Ще й букет якийсь, ніби його дорогою збирали з міських клумб. Краще б взагалі без нього був.

Коли дітей розвели за класами, я пошукала очима сина та невістку, але вони, мабуть, не приходили на лінійку. Тоді я вирішила зателефонувати до сина і сказати все, що думаю.

А син мені заявив, що у них були потреби важливіші, тож поки син походить у тому, що є, а як гроші з’являться, то вони йому все куплять.

– Сорочка у нього нормальна, піджак може не одягати, а штани вони зараз спеціально підвертають, тож це ще й модно. У туфлі свої він не вліз, так, пішов у кросівках. Але зараз у чому тільки не ходять, – відмазувався син.

Невістка просто не взяла слухавку, мабуть, їй уже сказали, що я була на лінійці. Але мені з нею особливо й розмовляти нема про що, вона теж сказала б, що й син.

Я спочатку ці гроші просто так давала на онука, не планувала вимагати їх назад. А ось тепер вимагатиму, нехай повертають усе до останньої копієчки. Не знаю, що там у них за важливі потреби, але я гроші давала на дитину.

А якщо у сина на щось ще грошей не вистачає, то нехай за шкібон бере свою красуню та тягне працювати. А то вона вже четвертий місяць груші б’є, а в мене онук у школу ходить у будь-чому.