Потрібна порада: не склалися стосунки з падчеркою, тепер вона руйнує нашу сім’ю і я просто не знаю що робити

Сім’ю  я пізно створив, працював, думав, встигну і вахтами їздив. У 2019 році одружився, дружина має дочку, зараз їй майже 16 років, батька не було, пішов ще при вагітності. Дружніх відносин із падчеркою в нас немає, не склалися із самого початку.

Намагався спочатку налагодити нормальні стосунки – допомагав всіляко, смачно купував, подарунки, кімнату у своїй квартирі облаштував для падчерки, але не вийшло, відчув, що мене почали сприймати як прислугу та обмежив своє розташування. Був чужим, а зараз став ворогом.

Дружина робила все, як хоче дочка, і потурала у всьому, я терпів і сподівався на поступову зміну. І ось 2021 року народилася наша донька. Думав, у дружини пройде ця сліпа любов до старшої, на жаль, не минула. Стало, здається, ще гірше, почалася ревнощі вже до маленької з боку старшої, а ще дядько чужий поряд дратує своєю присутністю.

У результаті зараз ситуація стала такою, що настрій у будинку залежить від падчерки, у якої він рідко буває добрим. Друзів немає, подруг немає, двоюрідні сестри однолітки, з якими вона жила в одному будинку 15 років, її бачити не хочуть.

Лежить цілими днями у своїй кімнаті і злиться на всіх і вся, періодично закочує істерики через те, що їй не так сказали, не так подивилися, жерти не приготували, змушують прибирати у своїй кімнаті чи посуд помити хоча б за собою, до всього, каже їй це мати, я вже довгий час не розмовляю з падчеркою.

Я говорив дружині, мовляв, ти втомлюєшся, а старша вдома не допомагає, з сестричкою не няньчиться, одні вимоги та претензії. Записували до психолога і без толку. Дружина каже, що не може розірватись між нами.

Коли розмовляєш із дружиною по душам, все ніби розуміє, але як падчерка починає біситися, у неї ніби мозок відмовляє, і починає звинувачувати мене і виправдовувати старшу дочку. Я здебільшого зайнятий донькою, їй уже півроку, але напружує постійний негатив удома.

Коли дочка народилася, падчерка здебільшого жила з тещею, ми не спали ночами, але ніколи не звинувачували один одного, добре жили, поки тещі не стало, і старша дочка не почала жити з нами постійно.

І ось минулого тижня знову істерика, побачила, що сидів у її кімнаті за компом, втекла з дому, мати з маленькою дочкою побігла за нею, переночували в готелі, писала мені, що я винен. Знову!

Наступного дня повернулися додому, падчерка почала кричати в істериці, що ненавидить мене, хоче, матері стало, у швидку відвезли і відпустили, сказали нерви і тиск. Приїхали рідні сестри дружини, теж обережно пожурили падчерку, знаючи її характер, а взагалі вона при сторонніх людях така мила здається.

Зазвичай не скаржуся на життя, а тут накипіло, та й за здоров’я почав турбуватися, нерви все ж. Хочу втекти від дружини та падчериці, але не хочу дочку залишати в цій сімʼї, страшно, що з нею може статися, з такою падчеркою, а матуся на поводі піде.

Не знаю, скільки ще протримаюся, не знаю, чи є шанс зберегти сім’ю та що треба зробити. Поки писав, сам себе ганчіркою відчув. Але що тепер вдієш.