Встигнути розлучитися і змитися, доки дружина не народила. Чоловік дізнався, що будуть трійнята

Ірина – мешканка Києва. Звичайна жінка, як усі. Вийшла заміж, мріяла про дитину, але доля підкинула їй сюрприз.

Мамою-то вона стала, у 34 роки народила трійнят. Але замість коханого чоловіка допомагає з ними лише старенька мама, літній жінці 70 років.

Сім’я мешкає на 4-му поверсі у старому будинку. Ліфт не передбачено, монтувати його мешканці не збираються. Ірина регулярно спускається і піднімається крутими сходами, звикла. Друзі приходять рідко, їм тяжко.

Навідаються, ахнуть: ну куди з тяжкою коляскою трійню туди-сюди тягати? Тут з однією дитиною матері не пробратися, а що буде, коли дітки підростуть? А де коляску зберігати, якщо важко її вгору тягати?

Ірина виписалася місяць тому і відповіді на ці запитання поки що не знає. Питання з прогулянками вирішено дешево і сердито: діткам просто розчиняють вікно навстіж, щоб подихали свіжим повітрям. Виносити їх туди-сюди мати сенсу не бачить: навіть у візку вони все одно лежали б. То навіщо ризикувати на таких сходах?

Ірині пощастило з мамою: можна відлучитися з дому за покупками, можна вийти у справах: мама подивиться за онуками.

Квартира двокімнатна. Меблів небагато, немає куди і немає чого її ставити. В одній із кімнат стінка та диван, там же втиснувся телевізор. В іншій кімнаті стоїть ліжко для дітей, там же тумба з білизною. Стеля верхнього поверху натякає: непогано б полагодити дах, нещодавно підтікав. Треба б стелю побілити, але жінкам поки не до нього, все одно потече у дощ.

Вигляд з вікна похмурий, зате тихо. Таке ось житло.

Замість дзвінка – літня такса, одразу ж дає знати про гостей.

І як жити без чоловічої допомоги, без грошей, без аліментів? Ірині радили різне, одна з ідей їй зайшла. Вона зателефонувала на телебачення і в місцеву газету, дала про себе знати. Визнається, що сама вона противниця робити шоу з особистого життя. Не хоче ні слізних історій, ні скандальних розбірок. Але…

– Я не вивезу одна трьох дітей, і на літню маму всіх вішати теж не діло. Виходить, я потрапила до замкнутого кола і виходу не бачу. Чоловік пішов, трійнята в мене. Без чоловіка я свідоцтва про народження не можу оформити, ні пакет документів. Виплати на дітей не надходять, на роботу також не можу вийти. Буду вдячна кожному, хто підкаже, що робити.

Журналісти були у захваті, який матеріал! Вони одразу кинулися за адресою до молодої матері, долаючи круті сходи з камерами та штативами. Діти потребують допомоги, відкладати нема куди! І ось уже в коридорі юрмляться газетярі та телевізйники.

Ірина подробиць не приховує, але на жаль не давить. Навіщо, якщо фактів достатньо, вони говорять самі за себе. Тому плакати на камеру молода мати не збирається.

Хотіла б Ірина знати, що чоловік думав, коли йшов. Він завжди хотів сім’ю, вона тільки такого чоловіка шукала. Сама була налаштована на трьох дітей та одразу свої плани озвучувала. Із чоловіком вони знайшли один одного випадково. Він був водієм у таксі, вона якраз поспішала. Але час обмінятись телефонами у пари знайшовся, так душевно розмовляли дорогою!

Закрутився роман. Чоловік викликав повагу. Родом із іншої області, він не хотів сидіти без роботи, приїжджав у несезон таксувати до столиці. Хіба можна не захопитись?

– Він постійно говорив, як хоче сім’ю та дітей, — дивується Ірина. — Найменше я очікувала опинитися матір’ю-одинакою.

Пара не відкладала вагітність, обом за 30, чого тягнути? Розписалися швидко, відразу почали планувати малюка.

І ось вони, малеча, троє.

Відмінні діти, дві доньки та син. Повний комплект. Іра каже, на першому ще узі лікар виглядала спантеличеною, а потім попросила сходити на платний огляд на гарному апараті.

Ірина відразу записалася на платний огляд у найкращій клініці міста. І вийшла звідти зі щасливим та несподіваним діагнозом: багатоплідна вагітність. Вона вже надумала всього, навіть з життям попрощалася, але трійню навіть уявити не могла. Ясно було одне: доведеться важко. Дуже важко, але назад уже не відмотаєш.

– Діти вже розвиваються, – сказала собі жінка. — Отже, доведеться народжувати трьох.

Вона намагалася приховувати свою вагітність якнайдовше. Ірина мовчала, сказала лише чоловікові. Мовчав і він, перші кілька діб взагалі нічого сказати не міг. І тільки старенька мама сказала просто:

– Це ж наші усі дітки. Так тому і бути.

Ірина вірила, чоловік її підтримає. Так воно і було спочатку: він намагався допомагати дружині по дому, приносив смачненького і беріг. Коли лікарі заговорили про збереження, гаряче підтримав: лягай та лежи, я все зроблю.

Ірина і лягла, ні про що не турбуючись. Вона знала, наскільки складно вести багатоплідну вагітність, лікарі відразу сказали: доведеться лежати не раз, доведеться обстежуватися, підтримувати організм таблетками. Сашко бігав до неї то з фруктами, то солодощі віз, то квіти. Іноді їй хотілося чогось, і чоловікові не важко було заїхати навіть уночі. Втім, дарма вона його не діставала.

Вагітність

Важкою виявилася друга половина вагітності. Загроза переривання постійно нависала, лікарі наполегливо тримали її в лікарні, вдома Ірина майже не з’являлася. І не розуміє, може, справа в довгій розлуці, може, зі свекрухою вона невдало посварилася? Якось на порожньому місці раптом розвернулося. І Сашко раптом заявив:

– Тебе все одно вдома немає, що мені з твоєю мамою сидіти? Поживу поки що у друга, поруч із – роботою.

Сам подав на розлучення. І оскільки спільні діти ще не народилися, пару миттєво розвели навіть без присутності Ірини. Повістки приходили, але мама їх не бачила. Іра не з’явилася на одне засідання, потім на наступне – ось і стала розведеною. Відразу ж із причепом.

А щасливий, вільний та неодружений Сашко поїхав в інше місто, ну де молодій жінці з трійнею за ним ганятися? Іра ж ходити не могла в останній місяць, їй би заснути в незручній позі, якою дозволили лікарі. Тільки на один бік нахилитися, аби дітей уберегти.

Її біленька донечка Даша лежала праворуч, ліворуч руденька Маша. Вона одразу ж починала штурхати й крутитися, тільки-но мати розверталася лівим бочком. Син лежав між сестрами, але штовхався без приводу.

У дітей все добре, є дядько з тіткою, є мама та бабуся. Немає тата — і добре. Але без документів складно. Виявляється, за термінами Ірина не може вважатися матір’ю-одиначкою. Діти вважаються зачатими у шлюбі. І потрібні документи батька, щоб оформити народження та претендувати на матеріальну допомогу.

На щастя, виступ на телевізорі Олександр побачив, зателефонував, пообіцяв приїхати. Побачити дітей не попросив, ну бодай документи оформить.

Натомість знайшлися охочі допомогти. Купили ліжечка. Привозять суміші та памперси. Адміністрація купила візок для трійні. Магазини самі привозять їй одяг, суміші та памперси.

Якщо така справа — Іра попросила в адміністрації покращити житлові умови. Можливо, четвертий поверх залишиться у минулому?