Слово-руйнівник, якого потрібно позбутися, якщо хочеш поваги, твердого ґрунту під ногами і руху вперед

Усі ми – частка величезного руху життя. І водночас – кожен сам по собі. Все, що відбувається всередині тебе, – відбивається у зовнішньому світі.

Захочеш бачити життя жахливим і щоб воно не давало приводів для радості – у тебе обов’язково це вийде. Захочеш жити у світі добра та приємних сюрпризів, краси та підтримки, – знову ти на коні.

Головне, проводити постійне чищення думок і реакцій. А ще тримати язик та вуха в ментальній чистоті, не дозволяючи впроваджувати у свою свідомість деструктивних думок, що і стає причиною чиїхось сумних емоцій, переживань і стресів.

Кожен із нас постійно взаємодіє з людьми: рідні, близькі, друзі, колеги, люди із соціальних мереж тощо.

З самого дитинства я запам’ятала одну важливу штуку. Точніше, слово, якого не повинно існувати у твоїй природі та житті, бо воно – справжній руйнівник, портильник задумів, прищепник комплексів та знецінювач будь-яких починань.

Справа була в далекому дитинстві, коли трава була зеленіша, дерева – вищі, а моя улюблена бабуся ще не переїхала на небо.

Повернулася я з чергової прогулянки, де хтось мене чимось зачепив. Надворі виду не подала, а вдома фонтан сліз струмком і образа на весь світ.

Бабуся запитує:

– Іванко, що трапилося?

І я вибухнула полум’яною промовою:

– Бабуся, розумієш, ми грали, все було добре. Потім прийшли чужі хлопчаки, стали на нас обзиватись. І тепер усі знають, що я негарна і в мене найжахливіше ім’я на Землі!

За що я обожнюю свою бабусю і всіх моїх рідних людей, так це за те, що в них завжди були великі та мудрі думки, які повертали мене до розуму.

Бабуся спокійно, розкочуючи тісто для печива, сказала:

– Запам’ятай одну просту річ – слова «ВСІ» не існує у природі. Його нема. Є людина, яка щось сказала. Є інша людина, яка щось додумала. Комусь подобається морозиво, комусь солоні крекери. Хтось любить зиму, хтось постійно чекає на літа. Але це не все.

– Хочеш з’ясовувати, хочеш домогтися правди чи справедливості, – дій точково і розбирайся з конкретною людиною. А якщо хочеш бути розумною, мудрою і йти вперед, то менше звертай увагу на того, кому нічим більше зайнятися, окрім як обзивати людей і викликати провокації.

Так воно і є: ми дозволяємо комусь руйнувати наші мрії, знецінювати таланти та зовнішність, проголошуючи їх ВСІМИ.

За двома-трьома нещасливими історіями особистого життя, ми раптом вигадуємо теорію про те, що ВСІ нас не люблять, ми ВСІМ не цікаві, нас ВСІ не помічають, ВСІ бажають нам тільки зла та інше.

Немає жодних ВСІ. Узагальнюючи ми позбавляємо себе можливостей, руху вперед, радості від життя. Ці неіснуючі ВСІ лякають нас, коли ми хочемо щось почати, але боїмося, що ВСІ сміятимуться і тикатимуть у нас пальцем.

Коли ми хочемо щось сказати чи висловити почуття, нам страшно, що ВСІ нас не зрозуміють чи вважатимуть дурнями.

А для когось, можливо, і твоє образливе слово – це слово ВСІХ. Ляпнув не подумавши, а в людини життя зупинилося і фарби померкли.

Давайте стежити за своїми думками, які ми транслюємо вголос. І давайте нарешті зрозуміємо елементарну річ – кожен народжений у одиничному екземплярі і в кожного свої думки, своє бачення світу, свої пріоритети в красі, свої уявлення про кохання, дружбу та допомогу.