«Мій шлюб був помилкою? Дуже соромлюся свого чоловіка і не знаю, що з цим робити…»
Розповідає мені подруга:
– Заміж виходила з великого кохання, принаймні тоді так думала. Але у нас велика різниця у віці і через це я дуже комплексую. Мені 31, йому 48. Дітей у нас немає, у шлюбі 9 років. Він виглядає досить добре, стрункий, ні живота, нічого, повністю забезпечує, дає повну свободу у відносинах, тобто немає якогось контролю та ревнощів, з ним надійно та добре, є спільні інтереси та взаємна повага.
Коротше кажучи, казковий чоловік. Але я все одно соромлюся цієї різниці, почуваюся якось неповноцінно, тому думаю про розлучення. У кого була така ситуація, як склалися ваші стосунки у шлюбі? Можеi щось порадити?
Скажу відразу — мені шкода чоловіка, хоча й подругу я також розумію.
Шлюбу 9 років, отж подрузі було 22, а чоловікові 39 — начебто ідеальна пара.
Вона молода, здатна народити здорових дітей. Він — дорослий, впевнений чоловік, який твердо стоїть на ногах і, швидше за все, із пристойним доходом.
Я так припускаю, тому що в іншому випадку в 39 років чоловіки виглядають вже не так привабливо (у плані зовнішності) і навряд чи можуть скласти конкуренцію 25-річним. І сама авторка пише, що чоловік повністю забезпечує.
Тож я охоче вірю в те, що дівчина справді закохалася в нього і на тлі її ровесників чоловік вигравав по всіх пунктах і здавався таким солідним та надійним. А далі – життя.
Дівчина дорослішала, набиралася життєвого досвіду, розцвітала. Чоловік «тримався» на своєму рівні, але потроху старів. І ось до її 30 років вона усвідомила, що вона молода вродлива жінка в повному розквіті своєї привабливості і в неї все попереду, а в чоловіка – навпаки.
Дуже складно жити з людиною, яка має все найкраще в минулому, тоді як у тебе зараз самий пік.
Плюс нема дітей.
Тобто або дівчина їх не хотіла — зараз багато хто не думає про дітей раніше 30. Або чоловік не хотів (можливо, вже мав своїх від попереднього шлюбу) чи не міг.
В іншому випадку у шлюбах з такою різницею діти часто рятують стосунки — молоді дружини просто занурюються в них із головою, рятуючись від тяжких стосунків. Он
Тому все, що я могла порадити подрузі, — розлучитися. Вона не зможе позбавитися своїх почуттів, тому що пройшла ілюзія зачарування таким шлюбом. А її чоловікові, поки він ще в змозі, треба влаштовувати своє життя — вже, мабуть, із ровесницею… У будь-якому разі, не зараз, то потім дружина від нього піде, тож краще не гаяти дорогоцінний час.