Скільки думала, але все ж не розумію, чому на наш народ скільки горя припало, знайшла тільки одну відповідь. Розповідаю

Недавно прочитала, що у Японії є родинні готельно-ресторанні бізнеси, яким по 700-800 років. Цей факт мене вразив.

Ви тільки уявіть, є країни, де немає вiйн кожних кілька десятиліть. Де не було дeпopтaцій населення. Де не було інших жахливих злочиннів.

Є країни, де сто років може бути родинному бізнесу (приклад Японії я вже навела). Є і сімейні корпорації, де правнук керує компанією, яку його прадід заснував ще в ХІХ столітті. В цих країнах  з покоління в покоління передають цінні речі, а не памʼять про зaкaтoвaних родичів.

Отже, чому так? Чому століттями наш народ тільки потерпає від горя? Чому коли читаєш нашу історію, то сльози навертаються? Відповідь я знайшла тільки одну. В тих країнах немає такого сусіда, як в нас.