Я на передовій хочу звернутися до тих, хто в тилу і переживає, що він нічого не робить: “Просто живіть!”

Я в соцмережах спілкуюся і бачу, що в багатьох пропадає віра і мотивація, що ми переможемо. Хочу сказати для таких людей, які думають, що вони нічого не роблять, переживають, нервуються і думають, щоб це зробити. Я їм скажу: просто живіть. Ходіть на роботу, піднімайте економіку.

Але проблема ще є в тому, що деякі вже не вірять в нашу перемогу. Думають, якщо це не закінчилося через місяць, півтора, то значить це буде дуже довго. Я не спорю, все може бути. Але я веду це до того, що, на даний момент, треба жити тут і зараз.

Наведу приклад, ті хто був в концтабоpax, під час другої світової, і вірили, що це все швидко закінчиться, найшвидше здавалися. Ті, хто думав, що це ніколи не закінчиться, так само, швидко здавалися. А той, хто жив тут і зараз, найдовше протягував.

Ми не живемо завтрашнім днем, ми не живемо минулим. Ми живемо тут і зараз, на даний момент.