Дзвінок від моєї сестри з Севастополя, який дуже підняв настрій. З 2014 року мовчала, а тут вирішила набрати

Моя сімʼя роддом з Житомирщини. Я народився, вчився тут, зараз працюю. Через три роки пенсія, яку я вже так чекаю. Маю рідну сестру, яка закохалася в військового тоді ще союзу. Каталися з ним довго, Підмосковʼя, Сибір, зараз осіли в Криму.

Ми періодично зіздвонювалися, але після 14 року припинили будь-який звязок. І ось 16 липня 2022 року мені дзвонить невідомий номер. Як виявилось сестра, без добрий день, без привіт, в трубку кричить:

– Що ж ви бiндepи робите?! Ми молоденьких мальчиків каждий день, каждий день хороним!

Скажу чесно, її слова мене дуже порадували. Вона ж ще в 14 році так раділа, що її поховають “на poдіне”. Ну от, як то кажуть: получіть і підпишіть, не дякуйте!