Внуків їм народжую, а вони свою квартиру зажали. Батьки ще називаються. Ось що робити?

Незабаром у нас із чоловіком з’явиться друга дитина. Ми сподівалися, що у зв’язку з поповненням батьки подарують нам свою квартиру, але вони цього робити не хочуть. Живуть мої батьки у трикімнатній квартирі, я в ній і виросла, і моя частина там теж є. Завдяки мені у батьків незабаром буде другий онук, а вони ні житлоплощу нам подарувати не хочуть, ні з онуками возитися.

Ми з чоловіком сподівалися, що коли з’явиться друга дитина, батьки поступляться нам своєю квартирою. Зараз ми втрьох живемо в однокімнатній, але сподівалися, що зможемо її продати та купити БМВ, адже машина у нас уже з пристойним пробігом, отже її час міняти.

Батьки крім квартири мають будинок, знаходиться він у селі. Я їм постійно пропоную поїхати до села, там тиша, спокій, можна господарство завести та балувати онуків екологічно чистими продуктами.

Батькам ця ідея не подобається. Кажуть, що будинок для житла не підходить, там і туалет на вулиці та воду треба з колодязя носити, а взимку дровами топити. Їм, значить, зручності на вулиці не подобаються, а нам, вчотирьох в одній кімнаті, можна подумати, подобатися, і стара машина подобається? Я вже обрала БМВ, яку хотіла купити.

Коли в будинку є дитина, без машини ніяк, адже з коляскою далеко не вирушиш. Від свекрухи теж толку мало, вона жадібна і тільки на свою дочку витрачатися згодна, на сина і онуків їй начхати.

Заради доньки вона свою двушку продала і купила собі та їй по однокімнатній, а синові жодної частки навіть не запропонувала. А дочка її вже років десять як одружена, а онуків так і не народила. Я ось уже другого скоро народжу, а мені за це що від свекрухи дісталося?

Просто не уявляю, як ми тепер у цій однодушці житимемо. Щовечора в сльозах засинаю, а мені такі хвилювання зараз зовсім нема до чого. Дедалі більше переконуюсь, що справедливості не існує.