Розповів мені один чоловік, який звільняв Ipпінь. До нього з побратимами підійшов хлопчик з цукерками і спитав чи має він дітей

Коли чоловік з побратимами були на маленькому перепочинку під час звільнення Ірпеня до них підійшов маленький хлопчик, на вигляд років 5-6. Хлопчина запитав, чи є у них маленькі діти.

Чоловік відповів, що має дорослу доньку та маленького онука. Після почутого хлопчина витяг з кишені пару цукерок, вони були вже підтанувшими, адже він їх носив в кишені куртки. Простягнув ці цукерки і сказав чоловікові.

– Це вашому онуку.

– Не треба синку, тримай собі.

Але настирливий хлочик все ж зміг покласти цукерки в долоню чоловіка і сказав:

– Я вже здоровий, не треба мені. Візьміть для свого онука, я не маю більше чим подякувати.

Чоловік сказав, що поміняв би ті цукерки на всі ордени і медалі, які тільки існують.