Отак подарунки від чоловіка! Набір каструль до мого ювілею та путівка на море для його мами

Ми із чоловіком прожили разом 17 років. Не мені судити, наскільки цей вдалий шлюб, інших я зсередини не спостерігала. Але думаю, не гірше за інших: іноді сваримося, іноді ні. Але вміємо домовлятися, не мовчимо тижнями. Не тримаємо зла і не мстимо.

Лаятися сенсу немає, в основному один до одного стримано та з повагою. А що пристрасті не киплять, то у кого вони стільки прокиплять? У нас донька незабаром школу закінчить, їй 14. Син до школи навпаки йде.

Через житло теж не сварилися, як до моєї квартири прийшов, так і залишився. Але підтримує в ній порядок по чоловічій частині, дорікнути не можу.

Підібрався мій ювілей, 35 років. Домовилися, що витрачатися на нього не будемо, проведемо скромно. Чоловік запропонував сім’єю на озеро вибратися, і я погодилася. У нас усі люблять рибу ловити.

З ранку чоловік прийшов із подарунком. Начебто домовлялися про економію, але я все одно розтанула. Почала квапливо розв’язувати стрічку, щоб виявити всередині… Каструлі! Набір каструль!

Я, чесно скажу, давно хотіла замінити свій різнокаліберний жах на щось пристойне, деякі ще з бабусиного села. Але я мріяла: виберу сама під себе. Господині зрозуміють, наскільки важливо і форму потрібну знайти, і за вагою вибрати, і за товщиною денця. А чоловік що купить? Що дешевше, що продавці зіпхнуть, неліквідне. Він і не приховував:

– Ти хотіла, я нагуглив недорогий набір та замовив. Бо у мене вже у всій рекламі твої каструлі вистрибують.

Для мене недорого – це тисяч дві за круту сковорідку. Щоб і готувати, і мити задоволення. Каструль мені треба лише дві, але якісні. А не ці вісім, що пальцями можна пом’яти. Де безпечні ручки? Де зручні кришки?

Загалом, господині зрозуміють і без пояснень, решті й пояснення не допоможуть.

Але за місяць, коли відзначали день народження його мами, чоловік вручив їй конверт. Я думала, там лежать гроші. Але там виявилася путівка до санаторію. У досить дорогий санаторій. І квитки теж нам доведеться купувати.

Я покивала чемно, пішла у ванну, розплакалася від образи. Тільки от свекруха за мною шмигнула. Обійняла, розмовляла.

– Мені не шкода, я взагалі б вам путівку хоч до Італії… Але мені чому каструлі на ювілей? Я все для нього, все…

– Які каструлі?

Виявилося, каструлі ці свекрусі вручили у подарунок, коли вона купувала посудомийку за акцією. Вона знала, що я планую оновити посуд і передала їх мені як тимчасовий варіант. Потім викинути не шкода, а поки що хоч однакові будуть. А чоловік вручив як подарунок.

Загалом, моя свекруха залишила чоловіка на господарстві на два будинки відразу. З нашими дітьми та з її котом. А ми на море разом поїхали, як вона це провернула, я і не знаю.