Колишній чоловік та свекруха після розлучення навіть тюль винесли, а тепер ображаються, бо не хочу відмовлятися від аліментів
Про своє життя у шлюбі я нічого особливого розповісти не можу. Таких історій мільйон, я гадаю. Зустрічалися, гуляли, одружилися. Мене трохи бентежило, що чоловік скуповуватий, але мама мене переконувала, що це навіть непогано, не витрачатиме гроші куди попало. Не те що наш тато, у якого завжди були порожні кишені.
Якби мені на той момент був не двадцять один рік, напевно, вистачило б мізків не зв’язуватися з людиною, яка почала на тобі економити ще до весілля. Але чого не було, того не було. Послухала маму, повелася на гарні залицяння, піддалася почуттям і вийшла заміж.
Слава Богу, що я мала своє житло, де ми й стали жити. Звичайно, чоловік морщив ніс і каже, що однокімнатна квартира – це не квартира, але на перший час добре. Сказав, що накопичуватимемо на загальну квартиру більше, а коли вже підкопимо достатню суму, мою квартиру продамо і купимо спільну. На щастя, до цього не дійшло.
Рік ми жили відносно непогано, хоча чоловік постійно мене критикував, що я тринькаю гроші. Ну не знаю, для мене покупка засобу для миття посуду на п’ять гривень дорожче, ніж те, яке зазвичай беремо, це не таке вже й марнотратство. Але чоловік читав мені лекції, казав, що так ми в житті на квартиру не накопичимо, і мені варто бути економнішим.
А потім я завагітніла і все управління фінансами перейшло до рук чоловіка. Мені пояснили, що зараз будуть грати гормони, я стану ще більш імпульсивною і буду бездумно витрачати гроші. Ну добре. А що я могла сказати, особливо коли сама вийшла в декрет і вже грошей не заробляла.
І почалося. Мені доводилося постійно доводити чоловікові, що потрібна та чи інша річ. А ще він став стежити за тим, як швидко витрачається шампунь, мило, молоко, ковбаса та туалетний папір. Ще раз – туалетний папір! Від мене був потрібний звіт, чому папір так швидко закінчується.
Мама та свекруха нічого такого не бачили. Одна просто думала, що я перебільшую, а друга вважала, що її син абсолютно правий. Я ж зараз не заробляю, тому він один здобувач, і має стежити, щоб сім’я по світу не пішла.
У такому чудовому режимі економії я прожила ще півтора роки, а потім не витримала і подала на розлучення. Втомилася звітувати та слухати вічні закиди, що чоловік надривається і заробляє, а я витрачаю.
Після розлучення чоловік та його мама винесли з квартири практично все. Навіть дитяче ліжечко, бо це вони купували, а де спатиме дитина їх не цікавило. Я пам’ятаю, як свекруха згортала тюль, прибирала в пакет тапочки та перераховувала ложки та вилки.
Плюс у колишньому чоловіка був один, він працював та отримував білу зарплату, оскільки дуже хотів гарну пенсію. Тому я подала на аліменти та отримувала все, що належало дитині.
Декрет я абияк дожила, влаштувала дитину в садок, а сама вийшла на роботу. А через три роки я знову вийшла заміж. Мій новий чоловік відмінно ставиться до мого сина, порозумівся з мамою і взагалі диво і принадність. Головне, що не жадібний. Грошей нам вистачає, щоб жити, не вдивляючись у цінники паперу, вже добре.
Нещодавно прорізався на зв’язок колишній чоловік, який зник після розлучення і навіть із дитиною не спілкувався, лише аліменти перераховував. Він, виявляється, тримав мене в полі зору, знає, що я заміжня і живу добре, квартиру навіть здаю.
А ось у колишньої справи йдуть не дуже. Він також одружився вдруге, у нього у шлюбі дітей немає, але скоро з’явиться. І аліменти йому платити не з руки. Зрозуміло, що розмір зменшиться, але цього мало, він взагалі хоче, щоб я від них відмовилася. Мовляв, у мене все круто, живемо у квартирі чоловіка, мою здаємо, обидвоє нормально заробляємо, навіщо мені аліменти.
Мені аліменти не потрібні, але це гроші сина, які капають на його рахунок. Чому це я маю позбавляти свою дитину грошей через те, що її тато знову вирішив poзмножитися?
Ось уже місяць мені по черзі пишуть гнівні смс-ки колишній чоловік та його мама. Називають мене наглою і жадібною, кажуть, що мене за жадібність Бог покарає. Ну і продовжують вимагати відмовитись від аліментів, а то новій дитині там не вистачатиме. Але мені байдуже. Нехай економлять на туалетному папері, колишній чоловік великий фахівець у цій галузі.