Теща закортіла збудувати на своєму подвір’ї пивницю. Точніше, це мав бути такий собі невеличкий напівпідвал для зберігання овочів, деякий фруктів тощо. Оголосивши про свій намір теща красномовно подивилася на мене, на що я відреагував індефірентно

Теща закортіла збудувати на своєму подвір’ї пивницю. Точніше, це мав бути такий собі невеличкий напівпідвал для зберігання овочів, деякий фруктів тощо. Оголосивши про свій намір теща красномовно подивилася на мене, на що я відреагував індефірентно.

Вона ж чудово знала, що з мене такий самий будівельник як і космонавт. Зрештою, моя робота вимагало чимало часу, то ж хай сама мастить собі голову. Але теща не відступала. «Я вже домовилася з майстрами…» – вперто гнула свою лінію. «Добре». – погодився я. – «На день зможу приїхати. Думаю, щоби мішати розчин великого вміння не потрібно».

На тому місці, де мала бути пивниця, свого часу стояла якась споруда і залишися фундамент. Про всяк випадок вирішив його розширити та підкопав підлогу вглибину, яку мали залити цементом. Отож усі підготовчі роботи були завершені. Цегла, цемент, пісок, каміння завезені і був визначений день початку «великого будівництва».

З самого ранку я вже був у селі. «Майстри» з’явилися лише години через дві і одразу сіли на перекур. «Що, по дорозі не накурилися». – дещо іронічно закинув їм і взявся робити розчин. Їм також довелося взятися до роботи.

Щоправда, вони виявилися затятими курцями, ледь не кожні півгодини присідали з цигаркою, розважаючи мене байками про те, які вони вправні каменярі, муляри, штукатури тощо. Цю їхню балаканину переривав однією фразою: «Розчин готовий».

За день ми залили фундамент і підлогу. Я поїхав додому. Через деякий час відправився на тиждень у відрядження. Коли приїхав, дружина сказала, що теща телефонує через день, плаче. Ті «майстри» тільки бухають, вимагають з неї пляшку горілки в обід і пляшку ввечері. «Сама їх знайшла, тим більше, що вони її сусіди». – не став перейматися тещиною бідою.

Але все ж у суботу поїхав на розборки. Встиг саме вчасно, бо ті два тіла вимагали у тещі оплату за роботу. Я глянув на їхній архітектурний «шедевр» і у мене все закипіло. Бляха – муха, цілий тиждень витягувати в одну цеглу якісь чотири стінки висотою лише у півтора метри і зробити це криво-косо.

Та найбільше обурило, що ці худобини практично були сусідами тещі – одинокої пенсіонерки і так з нею повелися. Я сказав їм забиратися геть, пригрозивши, що примушу все переробляти за їхній рахунок. А ще перед цим вони потраплять до лікарні з тілесними ушкодженнями. На цьому і стало. Щоправда, вже сам знайшов нормального майстра, котрий довів все до ладу.

З часом забув про цю історію, але сталося так, що якось мій сусід запросив на шашлики. Він придбав доволі вигідно землю під гараж і хотів похвалитися місцем. Шашлики саме досмажувалися, коли біля нас намалювалися вже знайомі мені «майстри».

«Це що таке?» – не помічаючи простягнутих для привітання рук, запитав сусіда. «Гараж мені будуватимуть. Також запросив їх на шашлик». – відповів він. Я посміхнувся. «Пам’ятаєш, я розповідав тобі, як моїй тещі пивницю будували?

Так це вони. Жени їх у три шиї, а то ще й матеріали у тебе покрадуть». Сусід послухався. Через деякий час я навідався до села і теща сказала, що ті особи усім жаліються, який у неї гі..юк зять, котрий перебив їм добрий калим. «Але мало хто їм співчуває». – додала вона задоволено. «Ну ось я й помстився за вас». – я також був задоволений. «Дякую, синку».