Ми зважилися на обмін з вами, – повідомила мені сусідка, – тісно нам у двокімнатній. А вам удвох що в троячці робити?

Ну навіть і відповісти нічого на таку щедру пропозицію, але розповім я по порядку.

У нашій троячці ми з донькою живемо вдвох. Я успадкувала її від тата, інших претендентів не було. Тато забрав мене до себе вагітну після розлучення, допомагав з малюком, а я доглядала його, коли він сам почав хворіти. Зараз його немає, дочці вже 15 і ми нікому нічого не винні.

Квартира прекрасна: новий будинок, окремі вільні кімнати та велика кухня. Балкона, правда, немає, але ми обходимося. Зате кімнати в обох свої, спільна вітальня, приводів для сварок взагалі нема. І за потреби можна здати вільну кімнату.

І ось підходить до мене сусідка. Вона живе в кінці будинку, де під’їзд з однокімнатними та двокімнатними, каже:

– Ну що, пропоную помінятись!

– Чим помінятись, — не зрозуміла я, — дочка мені нічого не говорила.

І сусідка діловито так викладає:

– Ми вже втомилися в тісноті тулитися, у нас двоє, ти знаєш. Так ось дочка народила, близнюкам кімната потрібна. А у нас із чоловіком ще синок молодший. На головах сидимо один у одного, кімнатки маленькі.

– Ну так вирішуйте що-небудь.

–  Ось тобі наша пропозиція: міняємося квартирами та ще даємо сто тисяч зверху! Не треба шукати нікого, по-сусідськи домовимося, без обману.

Я вухам своїм не вірила, без обману! Та наша квартира пів мільйона більше коштує! Але сусідка мені пояснювала:

– Ви з дочкою удвох живете, як пані, не по-людськи це, коли сусіди мучаться! Ми вже й речі зібрали, знаємо, що ви нам не відмовите. Вам і двохкімнатної вистачить вище даху, розміститеся з комфортом.

– А чого ви раніше не думали?

– Як не думали? Давно вже шукаємо, але всі доплату шалену хочуть, а в нас діти! Потрібно враховувати, що нам дітей ростити.

Я озвіріла. Запитала її, чому вони не враховували, що треба дітей ростити, коли планували вагітність? Потрібно було доньку виховувати, щоб заміж вийшла, а не несла у поділі до батьків. А не роззявляти рота на сусідське майно. З чого вона вирішила, що я зараз підхоплю валізи і втечу до неї переїжджати?

Сусідка підібгала губи:

– Дуже горді стали, я дивлюся. Дивись, скоро таких буржуйок виведуть на чисту воду, сама потім пошкодуєш! Я двічі пропонувати не буду. Так що бери сто тисяч і переїжджай!

Я тільки посміялася, запевнила її: пропозиція не цікавить. Нехай краще на ці сто тисяч навчаться чогось, наприклад, гроші заробляти. І збирають на житлову площу самі.

І уявляєте, нажили собі ворогів! Постійно по дрібниці пакостить, хоч до дільничного йди…