Зараз складно пояснити цю дивну моду на килими-пилозбірники, але в Союзі цьому було логічне пояснення

Килими не тільки стелили на підлогу – це й сьогодні трапляється. Але чогось їх треба було вішати на стіну. Тяжкі ці полотна, ткані з натуральної вовни, висмикували зі стін будь-які кнопки, їх прибивали цвяхами, робили петельки з товстого дроту — інші не витримували.

Молодь їх недолюблювала, але виростала – і ось уже вішається килим у їхній власній квартирі, невже іншого варіанта дизайну вигадати не могли?

Могли, звісно, ​​вистачало в людей і ідей, і смаку. Тільки ось справа не тільки в моді, килими виконували ще й цілком утилітарні функції, тепер нам і на думку не спаде, чому в СРСР змушені були надавати значення.

Килимами намагалися утеплити приміщення. Їх охоче вішали на стіни, що виходять на вулицю, клали на підлогу, може, і на стелю прибивали б, якби у людей така можливість. У кутових квартирах килими були особливо доречними. А як приємно було, лежачи на ліжку, притулятися до теплого килимка, а не до крижаної стіни!

Ліжка в СРСР було прийнято ставити до стіни, заощаджували місце. Звичайно, холодна стінка уві сні не радувала, а ще вона швидко втрачала вигляд через постійні дотики. Килим зберігав у кімнаті пристойний вигляд.

Завдяки килимам по порожній кімнаті не гуляло ехо. У порожніх квартирах воно відбивається від стін, а розмови добре чутно сусідам за стіною. Жаль, що сьогодні килим не повісиш — старомодно. А стіни тонкі роблять, як і раніше.

Килими були чудовою шумоізоляцією, вони і від телевізійної тріскотні рятували, і радіо глушили, приймачі часто залишали увімкненими. Не чутно було собачого гавкоту та скандалів поверхом вище, краса ж!

Килими могли приховати всі недоліки у ремонті, прикривали дірки, облізлі шпалери, плями. Вони самі ставали елементом інтер’єру та дизайну, притягували до себе погляд, на їх строкатому фоні губилися дрібні огріхи ремонту.

Щодо діточок — килими були просто подарунком. На них випускали грати малюків, не боячись застуди. Килими вішали навколо ліжечка, щоби не дуло. Малята навіть вставати вчилися, хапаючись за ворс килима. А скільки загадкових фігур вони бачили у строкатих візерунках, що розглядали, засинаючи! І скільки синців могло б з’явитися, якби не килими, які захищали дітей під час ігор.

Домашні кішки теж любили угніздитися на м’якому килимку або поточити об нього кігті, благо, якісні вироби тих років не особливо страждали від такого свавілля.

Килим у будинку позначав достаток, добробут, особливо імпортний чи привезений із південних республік. Не кожна сім’я могла собі такий дозволити, тому гості одразу бачили: вони у пристойному будинку, тут і кришталь, і телевізор є. І килими скрізь.

Тому їх часто використовували як інвестицію, вкладаючи по кілька зарплат. Килим був розкішним подарунком на весілля, його могли купити на народження дитини, щоб передати потім як посаг. Їх навіть заповідали, особливо вказуючи, кому який дістанеться.