Навіщо я тільки витрачалася на цю витяжку, десять разів пошкодувала, що повелася на вмовляння

Побутову техніку вибирають по-різному, хтось легко, хтось вірний улюбленій марці. Деякі вибирають найдорожче із наявності, інші дешеве. Я намагаюся не економити, кілька разів обпеклася, висновки зробила. Все одно доводиться дороге купувати, а гроші за дешевку вже не повернеш.

Загалом, настав час мати витяжку, вирушила я на пошуки. Мені свекруха постійно твердила, мовляв, треба. Нема чого канцерогенами дихати. Потім, як поміняли кухню, і чоловік насів, треба, мовляв, ти сама свого щастя не розумієш.

Ну, вибрали, раз свекруха і його обробити встигла. Мені було байдуже, я не надто її хотіла. Але з усіх запропонованих взяла ту, на якій була лампочка-підсвічування і можна було змінювати силу потоку.

Привезли, встановили і почала печінку смажити.

І знаєте, що? Як несло печінкою на весь будинок, так і несло. Тільки в мене ще голова розболілася, адже до жару від плити додалося ще торохтіння цієї безглуздої витяжки. А ось дим та запах залишилися в будинку.

І це ще не все!

Після настання зими я помітила потьоки на стіні, де труба витяжки йде у вентиляцію. Шпалери відшарувались, ну куди таке годиться? Виявляється, через витяжку у вентиляцію не потрапляє тепле повітря і весь конденсат намерзає всередині шаром льоду. Якоїсь миті отвір повністю покрився льодом, він підтаював тільки біля стіни. Ось і потік цей бруд по новеньких шпалерах.

Загалом, пристойну суму грошей марно витрачено. Натомість свекруха задоволена: зробили, як вона сказала. А я так хотіла витратити ці гроші на новий фотоапарат з гарним спалахом! Прикро до сліз.