Це сина мого житло, у мене і документи все є. Не бажаю паразитку тут бачити

Ось уже не думала, що мій шлюб обернеться таким кошмаром. Начебто заміж виходила, з чоловіком думала все життя бути.

Хлопця собі ще на першому курсі вибрала, поклала око на мого Ваньку одразу, як він з цікавістю на мене подивився. Спочатку намагалася не видавати себе, але бачила: і вчитися старається, і друзі його поважають, добрий, спортивний.

Намагалася влитися в його компанію, але на інтерес хлопців не реагувала, закохалася в одного і більше нікого не бачила. Після канікул інтерес не пройшов, але бачити Ваню я почала рідше: він пішов працювати. А з першої зарплати покликав мене до кафе!

Так і зріли наші почуття, ми нікуди не поспішали. Це були найкращі наші дні. На п’ятому курсі він зробив мені пропозицію, розписавшись одразу після випускного.

Скромно в кафе посиділи, обидвоє вже знали, як гроші дістаються, розтринькувати їх на п’янку бажання не було. Адже ми вже накопичили на наше майбутнє житло. Міняти майбутні дорогоцінні метри на мішуру жодного бажання не було.

Коли не стало моєї бабусі, ми змогли продати її будиночок у селі. Так що радісно взяли в іпотеку двохкімнатну квартиру, причому з досить вигідними умовами, адже більше половини суми у нас уже було.

Оформили покупку, в’їхали, влаштувалися працювати. За десять років у шлюбі дітей так і не завели, вирішили, народжуємо одразу після останнього платежу.

Заробляли приблизно однаково, тому Ваня налаштував автоплатіж зі своєї картки, а з моєї гроші йшли на продукти, господарство, дрібну побутову техніку, приблизно вдвічі більше за платіж. Зате чоловік узяв на себе машину та пов’язані з нею витрати. Загалом ми нічого не ділили, ми ж сім’я, гроші спільні.

Все було чудово, поки чоловік не опинився за ґратами. Головний бухгалтер на підприємстві він знав, що власники бізнесу грають не за правилами. Тільки ось ці власники технічно зробили винним чоловіка, а самі живенько виїхали за кордон, їх не дістати. А чоловікові 4 роки сидіти.

Я збиралася чесно його чекати, зрозуміло, що із судимістю у нього з роботою будуть проблеми. Треба самій крутитися, грошей підзбирати, адже нам ще народжувати. І сумлінно доплачувала останні два роки іпотеки, не хотіла підбивати чоловіка. Думала навіть здати вільну кімнату, так важко було. Щойно виплатила всі гроші, до мене з’явилася свекруха.

На її думку, квартира тільки чоловіка, платежі йшли з його карти (я продовжувала нею по-дурному користуватись), а я паразитка, довела мужика до в’язниці. Витяг з банку, хто платив, має, тому суд встановить мою непричетність до покупки. Не розумію, куди мені тікати і що робити.