Відпустили з роботи раніше – виявила вдома свекруху. Стоїть, білизну прасує

Виявляється, моя свекруха могла до нас приходити будь-якої миті, а я і не в курсі була! Зазвичай вона і так перлася, як тільки їй заманеться, але я думала це поки хтось із нас із чоловіком удома.

Вона людина непогана, я її люблю і поважаю, але й приватності потребую не менше, ніж свекрухи. Тож їхати до неї жити, як наполягав чоловік, відмовилась. Швидко зрозуміла: хороша, але безцеремонна. Залишилася у власній квартирі, не стала її здавати. Та й чоловік згодом оцінив красу окремого існування.

Коли свекруха приходила, вона кидалася щось робити. Зірке її око помічало будь-яку дрібницю, то шерстинки котячі на килимі, то машинка з білизною, що я так і не запустила, погано пропрасовані штори — вона так і бігала до них із праскою, шипаючи парою на кожну складочку. То їй закортить демонстративно холодильник перемити, то унітаз, ледь чоловік її садив спокійно посидіти.

Але я не збиралася шаленіти, у мене підхід до життя філософський. Якщо все досить чисте, вдома безпечне, а їжа свіжа, чого ще бажати? У мене є робота, домашнє навантаження та ще підробіток вдома, так що випадковий відбиток пальця на дзеркалі не змусить мене його перемивати повністю. Хоче свекруха – нехай перемиває, всі по-своєму самостверджуються.

Іноді вона щось бурчала, ганяла сина за якимось особливим рисом або просила допомогти, але все в межах норми.

Але ось вийшло, що я бігала за дорученням шефа документи доставити, і мене дорогою облило брудною водою від машини, що проїжджала. Зателефонувала, і мене відпустили додому: сенсу повертатися до закриття він не бачив, сидіти в брудній і мокрій приймальні теж.

Приходжу додому, чую, наче хтось розмовляє. Круто, гадаю, чоловік теж рано прийшов! А там свекруха. З подружкою.

Стоїть біля дошки для прасування і прасує мою білизну. Подруга чай п’є.

У якому я шоці була – не описати. Це вона значить її встигла розсортувати з брудного кошика, випрати, висушити на батареї та попрасувати. Шовкова натуральна білизна! Так бридко я себе в житті не відчувала.

Запитала лише, як вона увійшла. Та тільки здивувалася: як це мама до сина до хати не ввійде? Звісно, ​​чоловік дав їй ключ на екстрений випадок.

– Що, екстрено треба було в моїй білизні поритися? – пішла я на принцип.

Добре, що вистачило їм розуму швиденько додому зібратися. Довелося замки міняти, якщо така справа. Хочу ще камеру з датчиком руху поставити та запам’ятовувати, як у нас що вдома було. Я думала, це чоловік запускає пралку, коли я не встигаю, всю білизну мені зіпсувала.