Свекруха вирішила отримувати гроші зі здачі квартири доньки, а її саму відселити до нас – у нас же дві кімнати

У чоловіка з близьких родичів на даний момент залишилася мама – їй шістдесять два роки, і сестра – аморфна дівчина двадцяти дев’яти років, яка поперек слова матері навіть зітхнути не сміла. Від сестри жодної шкоди немає, вона живе за вказівками матері, і до нас не лізе. А ось свекруха активно намагається влізти в нашу сім’ю двома ногами.

Жили ми з чоловіком спочатку у квартирі, яку йому залишила бабуся. Друга бабуся залишила помешкання його сестрі. Дякую їм величезне.

Але потім було вирішено, що однокімнатна квартира – це добре, але мало. Тоді ми з чоловіком продали квартиру, мої батьки продали дачу та машину, які їм уже через похилий вік були не потрібні, і віддали гроші нам. Тепер ми живемо із чоловіком у двохкімнатній квартирі, яку вдалося купити без іпотеки.

Свекруха рвала та метала, коли дізналася, що чоловік продає свою квартиру.

– Треба було переїхати жити до мене, назбирати гроші, а ту квартиру здавати. Ось ти безголовий! Було б у тебе півтори квартири, а тепер одна спільна та ще й із дружиною!

Але жити з мамою чоловік не хотів ще сильніше, ніж я не хотіла жити зі свекрухою. Йому видніше, він її краще знає. Але я була рада, що все так склалося.

Свекруха, коли зрозуміла, що в нас все вже відбулося, від нас на якийсь час відстала. Сама вона тоді теж жила в двохкімнатній квартирі, але вирішила продати її, купивши однокімнатну і якусь дачу. Звичайна невелика ділянка, на якій стояла стара халупа.

– От буду туди на все літо їхати, на природі жити, – мріяла свекруха. Ми з чоловіком цю дачу бачили та сумнівалися, що там можна жити. Граблі зберігати – так, а ось жити.

Свекруха вперше там протрималася аж три дні. І то мені здається, що просто на завзятості. А потім приїхала і почала нити, що на дачу потрібно те, потрібно це, з натяком “а зробіть мені там ремонт”.

– Ось з’явиться дитина, туди приїжджатимете, свої овочі, свої ягідки з куща – чим погано? – закидала свекруху вудку.

Та тим, що там треба вбухати шалені гроші, щоб можна було приїжджати з дитиною. Ділянка довго була покинута, старий будинок, туалет теж на останньому подиху. Вкладатися туди та вкладатися. А потім ще їздити працювати ради тих овочів та ягідок, самі вони там не з’являться.

Загалом, відмовилися від пропозиції свекрухи взяти участь у приведенні дачі в порядок.

Але свекруха за ідею з дачею вчепилася міцно. Тільки не знала, звідки взяти гроші. Кредитів вона побоювалася, з нас грошей не отримала, а з дочки й узяти нічого. Та працювала у бібліотеці та отримувала якісь копійки. Зате ніколи не суперечила мамі.

І у свекрухи виник план. Вона вирішила здавати квартиру дочки. Але постало питання – а куди подінеться сама дочка. І тут починається найкумедніше. Ми повинні були забрати зовицю до себе, адже у нас двійка, що, на думку свекрухи, дуже багато для двох людей.

– Вона ж спокійна дівчинка. Буде і по дому допомагати, та ви її навіть не помітите! – умовляла нас свекруха, не звертаючи уваги на наші очманілі обличчя.

– То що ж ви її, таку чудову, не заберете до себе? Буде вам допомагати, готувати, та й веселіше вдвох, – змогла нарешті відповісти я.

– Так у вас двушка, а в мене однокімнатна. Куди мені її тут селити, на кухню? – здивувалася нашій реакції свекруха.

Зовиця при цьому розмову чула, але не вмішувалася – мама ж за неї вже все вирішила, а що воля, що неволя, все одно. Але наприкінці і в неї голос прорізався.

– Мамі ж допомогти треба, ви ж грошей на дачу не даєте, а в мене нема. Я кілька років поживу з вами, а мати зі здачі квартири гроші на ремонт відкладе. Це ж потім наше з тобою буде, – звернулася посміхаючись до мого чоловіка.

Але в наші плани не входило жити кілька років у квартирі з дорослою дівчиною, яка вирішила таким простим чином допомогти мамі. Про що ми свекрусі та зовиці заявили і попросили їх на вихід.

Вже два тижні свекруха не здається. Вона вже пропонувала і дачу після ремонту на нас переписати, і помінятися з нами квартирами – ми з чоловіком у її однокімнатну квартиру, а вона з дочкою в нашу двійку, звичайно ж тимчасово. І інші не менш геніальні ідеї.

Але ми з чоловіком здаватися теж не збираємось. Свекруха сама собі знайшла розвагу, хай сама й думає, як їй бути далі. А ми з чоловіком ремонт у квартирі зробимо і готуватимемося до появи дитини. Грати в дачні ігри зі свекрухою ми не збираємось.