Позичив грошей другу, втратив і те, й інше. Хоча тепер все частіше замислююся, а чи це дружба була, раз не витримала простого грошового боргу

Ми з Олегоом познайомилися на спортивних зборах, коли нам було років п’ятнадцять-шістнадцять. Жили в одному місті, але познайомилися тільки приїхавши на інший кінець країни. До цього якось не перетиналися – різні райони, різні школи, крім захоплення легкою атлетикою, нас ніби і не пов’язувало тоді нічого.

Після повернення зв’язок не втратили, продовжили спілкуватися. Згодом я був певен, що можу його назвати своїм другом. Багато різних ситуаціq разом пройшли, жодного разу мені не довелося засумніватися.

Саме Олег був свідком на моєму весіллі, а потім і хрещеним у моєї дочки. Цій людині я довіряв, як собі. Завжди намагався підтримати, як він мене підтримував.

Ми навіть у свій час разом працювали, і це не змогло зруйнувати наші стосунки. Якось ми зуміли роботу залишати за межами особистого спілкування. Тому я був певен, що нашій дружбі вже нічого не загрожує. За п’ятнадцять років пройшли вогонь, воду та мідні труби.

Я обзавівся сім’єю рано, у двадцять три роки. А друг не поспішав. Говорив, що хоче погуляти, стати на ноги, і тільки потім вішати на шию довічне ярмо у вигляді сімейних зв’язків. Ще й з мене сміявся, що рано мене окольцювали. Але минулого року стріла амурчика наздогнала його.

Артем часто з’являвся в компанії різних дівчат, але вони зазвичай не затримувалися більше півроку. І представляв він їх, як своїх дівчат, не більше. А тут зібралися компанією на шашлики, а він приводить дівчину і при знайомстві пре її, як свою наречену. Все, гадаю, поплив дружбан. Тепер і його окольцюють.

Невістка друга справила на всіх приємне враження. Ніяких понтів, звичайна дівчина, було видно, що Олега вона любить. Всі з нетерпінням чекали на весілля, не до кінця вірячи, що головний холостяк нашої компанії нарешті вирішив розсудитись.

Коли дата весілля була призначена, друг прийшов до мене із проханням позичати йому велику суму грошей. Хотів витратити її на весілля, щоби зробити цей день незабутнім.

– Зважився ось, хочеться, щоб цей день пройшов по вищому розряду, бо вдруге чорта з два я на таке підпишуся, – посміхнувся друг.

У мене таких грошей не було, дитина та іпотека поки що не давали зробити якісь серйозні накопичення. Але я сказав, що спробую позичити у брата дружини. Він людина не найбідніша, може врятувати. І швагер не підвів, дав у борг мені, а я вже передав гроші другові.

– Братан, ти знаєш, за мною не заіржавіє, все віддам.

У мене й сумнівів не було, що віддасть. Адже й раніше я йому позичав грошей, просто не такі великі суми. Не разу не було, щоб друг мене підвів чи кинув на гроші. Не чекав я каверзи і цього разу.

Але після весілля ми з Олегом почали спілкуватися набагато рідше. Я розумів, що тепер у нього своя сім’я, часу на друзів уже не так багато, тому намагався не лізти. Але коли став наближатися термін повернення боргу, вирішив нагадати, бо раптом він літаючи в рожевих хмарах кохання загубився в часі.

– Блін, а в мене зараз грошей немає… На роботі із зарплатою пролетів, майже два тижні проторчав на лікарняному і всі плани пішли швом. Можна якось перенести терміни, – попросив друг.

Ситуація неприємна, але ми всі люди врешті-решт. Пояснивши братові дружини ситуацію, він погодився почекати. Але до другого терміну ситуація не змінилася – грошей у Олега так само не було.То ремонт, то подорож, новий диван, то новий телефон дружині. Динамив він мене ще три місяці.

Мені вже було незручно перед шурином, тож я взяв кредит. щоб віддати йому гроші, і сказав про це Олегові. Він відповів, що зрозумів мене, подякував і сказав, що віддаватиме мені частинами. Наступного місяця він відправив мені п’ять тисяч, а потім перестав виходити на зв’язок.

П’ять тисяч від суми боргу – це навіть не крапля у морі, це одна молекула води у морі. А мені потрібно платити кредит, через який у мене почалися проблеми з дружиною, їй така моя витівка припала не до душі. Олег же гасився від мене. Я навіть їздив до нього, але мені ніхто не відкрив, хоча світло горіло.

Коли ще через два місяці я все-таки до нього додзвонився, то слухавку взяла його дружина, яка сказала, що я їх вже задовбав писати, дзвонити і приїжджати. Грошей у них немає, віддавати нема з чого. А ще у них скоро буде дитина, тому про борг я можу забути на найближчий час, у них є важливіші витрати.

Після цього я не міг додзвонитися до друга. Можна було б з’їздити до нього на роботу, а сенс?

Я вже майже виплатив кредит, хоч і довелося піднапрягтися. Знаю, що у Олега народився син, сказали спільні друзі, але сам він мені так і не зателефонував.