– Я через вас не можу собі дозволити другу дитину, – обурюється сестра чоловіка. А все через те, що його батьки нарешті почали допомагати і нам

Чоловік має старшу сестру Ліду, яка для батьків завжди була на першому місці. Це і чоловік сам розповідав, і мені згодом стало чудово це видно. У свій час всі сили свекрухи були спрямовані на те, щоб їх донечці і онучці жилося краще за всіх.

Ні, у Ліди є чоловік, але він не надто напружується із забезпеченням сім’ї. А навіщо, якщо він знає, що приїдуть тесть із тещею і все вирішиться. З іпотекою їм уже “допомогли”, точніше, спочатку дали грошей на перший внесок, а потім, коли Ліда почала нити, що не вистачає грошей на щомісячний платіж, батьки ж її й погасили, продавши будиночок.

– Так Ліді з чоловіком не пощастило, – журилася свекруха. – Зовсім не хоче забезпечувати сім’ю. Без нашої допомоги не знаю, як вони виживали.

Мені вартувало неймовірних зусиль, щоб тримати язик за зубами. Який же їм поганий дістався зять! А те, що донечка скаче з місця на місце по три-чотири місяці штурхаючи балду і шукаючи роботу, це нормально. Не виправдовую чоловіка Ліди, він теж той ще лінивець, але, порівняно з дружиною, він просто приклад трудоголізму.

На жаль, батьки за улюбленою дочкою жодних косяків не помічали. А постійні пошуки роботи виправдовували і навіть схвалювали – ось яка молодець, знає собі ціну, шукає де краще. Ну просто приклад для наслідування.

Тільки це все призвело до того, що вагітність застала Ліду в період безробіття, а потім, коли вона ошпареною кішкою шукала ну хоч якесь місце, щоби були виплати, її нікуди не взяли.

Але ж це не проблема, коли є такі чудові батьки, які готові взяти всі витрати на себе. Окрилені новиною про швидку появу онука, батьки чоловіка розвинули бурхливу діяльність – у квартирі дочки розпочали ремонт, оновили частково меблі, облаштували дитячу та накупили цілу купу речей для майбутньої дитини.

Ми з чоловіком дивилися на цей ажіотаж та дивувалися. Самі ми жили на орендованій квартирі, накопичували на іпотеку і ні на що не розраховували. Але не шаленіти, коли горда Ліда, погладжуючи живіт, намагалася вчити мене правильно жити на будь-яких сімейних посиденьках, було дуже складно.

Коли зовиця народила, батьки чоловіка взагалі забули про наше існування. Мені було не жарко, не холодно від цього, а ось чоловік дратувався з кожним днем все більше. Хоч він і звик бути другим після Ліди, але така яскраво виражена зневага з боку батьків його зачіпала.

Нам з іпотекою в результаті допомогли мої батьки, додавши суму, що бракує, на перший внесок. Взяли ми собі квартиру, стали обживатися, платити іпотеку. Батькам чоловік навіть не сказав про це, а вони не цікавилися. На той момент вони були повністю занурені у метушнею з дитиною.

Я вітала їх від нашої сім’ї зі святами, тому що чоловік принципово відмовлявся дзвонити їм першим. Я ж намагалася зберегти хоч якісь крихти взаємин. А свекри наче й не помічали, що рідний син уже другий рік не виходить із ними на зв’язок. Всі їхні розмови були лише про дитину та чудову Ліду, яка вже почала говорити про друге маля.

Через рік завагітніла я. Ми з чоловіком та моїми батьками вузьким колом відзначили цю подію, своїх батьків чоловік не захотів посвячувати у це питання, я не стала сперечатися. Потім моя мама на своїй сторінці написала якийсь пост, яким було зрозуміло, що вона стане бабусею.Так свекруха дізналася, що її син матиме дитину.

До нас батьки чоловіка приїхали з претензією – про купівлю квартири не сказали, про майбутнього онука не сказали, як так можна поводитися? У чоловіка зірвало планку, і він не соромлячись у висловлюваннях висловив батькам усе, починаючи мало не з дитячого садка. Про них, про Ліду, про її сім’ю загалом греблю прорвало.

Свекруха навіть розплакалася, правда я не до кінця зрозуміла, що спричинило таку бурхливу реакцію – образа, усвідомлення чи переляк, тому що навряд чи рідний син до цього на неї кричав. Пішли свекри в задумі, а потім сталися чудеса.

Мама чоловіка стала дзвонити чи не щодня, цікавлячись нашими справами та станом, нам допомогли поміняти дещо з побутової техніки та меблів, почали купувати придане для дитини. Загалом, я відчула себе Лідою. А чоловік взагалі був приголомшений, оскільки був певен, що після його виступу батьки взагалі його знати не захочуть.

Всі були задоволені, крім справжньої Ліди, яка раптом почала отримувати менше грошей від батьків. Їй було сказано, що її сім’ї і так допомогли, і тепер на черзі допомога сім’ї сина. Уявляєте, який удар долі?

Ліда довго скандалила з матір’ю, а нещодавно дісталася і до нас із чоловіком.

– Ти мужик, тобі не соромно у батьків на шиї сидіти? – з обуренням накинулася вона на брата. – Одружився, дитину зібрався заводити, а без батьків ніяк? Через вас я не можу дозволити собі народити другу дитину!

У нас із чоловіком від такого нахабства просто щелепи об підлогу стукнулися. Значить, їй батьки мають допомагати, а нам ні? Вона хоче другу дитину, а утримувати їх мають батьки чоловіка!

Поки я відходила, чоловік уже прийшов до тями і почав пояснювати сестрі, наскільки вона не права. Ліда залишилася при своїй думці, а наприкінці розмови ще побажала мені всяких гидот з нашою майбутньою дитиною.

Зате я зовсім не була проти, коли чоловік передав розмову з Лідою батькам, не забувши про її побажання. Свекри були в шоці. Думаю, на сім’ю Ліди чекають складні часи. Принаймні, я на це сподіваюся, вона заслужила.