– Тобі для батька твого чоловіка тарілки супу було шкода? – подзвонила мені днями обурена свекруха. – Соромно має бути, ми до тебе з усією душею, а ти!

Коли ми одружилися, то були змушені йти до батьків чоловіка. Я була проти, як на мене, так краще знімати окреме житло, але свекруха такий хай підняла, що було простіше погодитися. Починати своє сімейне життя з облогових воєн із новопридбаною ріднею я не хотіла.

– Ось і правильно, немає чого грошей даремно викидати. Краще відкласти, та потім на свою квартиру пустити, – схвально заявила свекруха, коли ми перевозили свої речі до них.

Хоч нам і виділили кімнату, навіть не прохідну, але спокою це не додало. Це все одно було якесь прохідне подвір’я. Зранку свекруха могла спокійно зайти до нас, навіть якщо ми ще спали, і почати копатися в шафі.

– Спіть-спіть, я швидко, – голосно шепотіла вона, хоча після такого вторгнення сон уже не йшов. Тихо поводитися свекруха не вміла, а шафа мала огидно скрипучі дверцята.

Найбільше мене обурювало, що так само спокійно мама чоловіка могла увійти до ванни, поки я приймаю душ або просто там перебуваю. Шпінгалетів чи інших замків у цій сім’ї не визнавали.

– Та я тільки прання запустити, ти мийся, чого я там не бачила, – відмахувалася свекруха, коли я вперше ошелешено запитала, що сталося.

Свекр у ванну не ломився, дякувати Богові, але міг спокійно прийти до нас у кімнату, щоб подивитися телевізор. Але одна справа, коли я, приходячи з роботи, знаходила батька чоловіка, який розвалився з бутербродами і чаєм на нашому ліжку. І зовсім інше, коли він вдирався ввечері, коли ми з чоловіком хотіли усамітнитися.

– Там мати якусь лабуду дивиться, а серіал у мене починається. А ви що тут? А! Ха-ха! Ідіть у ванну або до ночі терпіть.

Взагалі свекр дуже любив відмочити якусь скабрезність, від якої хотілося провалитися під землю. Ну, не вмію я спілкуватися в такому ключі, для мене інтимне має залишатися інтимним. Чоловік намагався мене переконати, але я твердо настроїлася переїжджати.

Йшли під голосіння свекрухи, що зовсім у нас голови немає, раз добровільно готові якимось лівим людям гроші віддавати.

Ми все-таки переїхали, але на орендованій квартирі прожили трохи більше півроку. А потім мої батьки забрали бабусю до себе, продали її квартиру та тато привіз мені гроші на покупку свого житла.

– Ви вже вибачте, але оформлено все буде на мене, – сказав тато, звертаючись здебільшого до чоловіка, – мені так спокійніше буде.

Ми знизали плечима. Все одно на іпотеку збиратимемо, тому що на наявні гроші ми зможемо дозволити собі або маленьку двокімнатну квартиру в старому будинку, або пристойну однокімнатну квартиру в нормальному будинку. Але все краще, ніж винаймати житло або жити з батьками чоловіка.

Купили квартиру, привели її у прийнятний стан із відкладених грошей, заселилися. Нарешті я почувала себе господаркою на своїй території. Але виявилося, що батьки чоловіка і сюди примудрилися поринути без мого відома.

Я й раніше, приходячи додому, відчувала, що ніби хтось додому з ранку вже заходив. То чашка з тарілкою у раковині стоїть, то рушник у ванній не так висить, то ковбаса якось швидко закінчується. Але особливо я на це не загострювала уваги. Думала, що через переїзди та нерви на роботі вже почалися проблеми з пам’яттю.

Нещодавно мені на роботі стало погано, і я відпросилася по обіді. Їхала додому з думкою напитися пігулок і лягти спати. Але вдома на мене чекав сюрприз.

Відчиняю двері, твердо знаючи, що чоловік на роботі, і одразу спотикаюся об чоловічі черевики. Спочатку ступор, бо черевики явно не чоловіка. Хотіла вже бігти подалі і викликати поліцію, як помітила знайому куртку на вішалці, а потім із кухні пролунав голос свекра.

– О, прийшла? Щось ти рано сьогодні, – човгав він, не відриваючись від поглинання супу.

– А що ви тут робите? – Тільки це змогла я з себе видавити.

– Та по роботі поряд був, ось вирішив на обід забігти, – не відриваючись від поглинання супу, пояснив він.

Свекр працює шофером, розвозить хліб магазинами. Тому не дивно, що він міг виявитися поряд із нашою квартирою.

– Цього разу суп гарний, молодець! А то тоді ти з сіллю переборщила. Нам не чекати на онука найближчим часом? – підморгнув мені свекр, прибираючи тарілку і по-господарськи заглядаючи в холодильник. Не знайшовши нічого для себе цікавого, свекр почухався, ікнув і пішов на вихід.

– Ти двері за мною замкни, а то винесуть ще, – реготав він з коридору, а потім грюкнули вхідні двері.

Увечері на чоловіка чекали розборки, він теж не знав, що батько так безцеремонно користується нашою квартирою. Я поставила умову, що він забирає у батьків ключ, або змінює замок, але щоб у нашу відсутність у нашій квартирі не було нікого. Чоловік начебто зрозумів, сказав, що змінить замок.