Зареклася на дитячі свята ходити, вже не знаєш, чим здивують знайомі

У наших давніх приятелів свято в сім’ї сталося, дівчатам-близнюкам виповнилося по 12 років. Нас із донькою покликали на день народження, звичайно ж.

– Приїжджайте на шашлики! – саме так звучало запрошення.

Ну що ж, давно настав час зібратися і посидіти на свіжому повітрі, похрустіти свіжими огірками, м’яса поїсти.

Господарі сприйняли цю думку буквально, тому нічого, окрім позрізаних овочів, вони до м’яса не запропонували. Поки чекали запізнілих, голодні гості розкидали всі овочі, а гостей, на хвилиночку, було 16. Плюс до цього дві іменинниці та батьки, лише 20 людей.

Я б на таку компанію і наробила бутербродів, і закуски якісь поклала, щоб час до м’яса скоротати. Але господарі вважали інакше: нема чого шлунок всяким набивати, скоро буде м’ясо. І поклали на стіл тільки овочі і сирну нарізку

Кожен із гостей звичайно скаже, що він не жерти прийшов, а поспілкуватися. Але нормальна їжа – це бажання гостям догодити, зробити зручно, виявити увагу. А тут тарілки з силосом, на мою думку.

Я не згодна і зі складом гостей: навіщо дітям усі ці дорослі люди? Нас звали, натякнувши: ніхто не засмутиться, якщо ми будемо без дітей.

Моя донька святкує день народження з однокласниками, друзями по секції та з двору. Ми ставимо їм власний стіл із дитячим меню, обов’язково замовляємо торт.

Але точно моя дитина не їла б огірки і пересмажене на вогнищі м’ясо.

Що таке блюдце із сирною нарізкою на всю цю компанію? Як людям може вистачити кілька шматочків м’яса? Ці шматочки, що мене особливо здивувало, були підсмажені, коли ми приїхали.

Підсмажені та подані холодними. Ми не побачили ні яблучка, ні цукерки. Таке відчуття, що нас зібрали всіх дорослих подарунки подарувати, а потім швиденько перекусити, якщо вже зовсім не годувати не можна. І вдома, подарунок тільки залишити не забудьте.

Ми залишили, звісно.

Подарували дівчатам по власному планшеті. Господині я натякнула, треба було б в доставку зателефонувати. Але мама щиро не зрозуміла, чого я хочу від неї. Все ж  є!

Не про нашу честь лише, подумала я. Повернулися ми голодні та замерзлі. Краще б ми не їздили.