Жінка на ринку відчитувала бабусю за ціни на молоко: ви своїх кіз безкоштовно доїте, а з нас три шкури дерете!
– У мене дитина, — чулися крики з тієї точки, де я завжди беру домашній козячий сир, — їй треба харчуватися, а ви тут влаштували приватну лавочку! Вас би пocтріляти, як за союзу!
Оце номер! Нашу улюблену молочницю бабу Іру – та постріляти! Я прискорила крок, але там і без мене народ зібрався, а зла тітка продовжувала розорятися:
– Такі гроші за якесь молоко! Ти кіз доїш безкоштовно, їм навіть сіно косити не треба, на вулиці пасуться! У всіх молоко дешевше, я спеціально тут все обійшла, чому в тебе таке дороге?
Бабуся Іра щось намагалася сказати, але тітці це було не треба, їй хотілося кричати. Злісна. Нахабна. Але чому ніхто не заступався за бабусю?
Чесно скажу, молоко справді було найдорожчим на ринку. Але дитина моя власна погоджувалась пити тільки її, видно не розбавляла бабуся, не годувала козу всякою поганю. Ось і виходило і молочко відмінне, і сир із нього. І підхід цей бабці в копієчку вставав, я вже знаю. Одна ручна доїнка чого варта!
Я підійшла до тітки і струсила її за плече, щоб припинити істерику.
– Ви що тут літній людині тикаєте? Вона вам у бабусі годиться, навіть не в мами. Хоче, нехай продає хоч ще вдвічі дорожче, знайдуться і без вас бажаючі купити. А коли ви знайшли дешеве, йдіть і беріть дешеве, що ви до баби Іри лізете? Ідіть геть! Вирішили, що бабці все безкоштовно дістається, то заведіть собі власну козу і доїть її безкоштовно.
– Тож тут найкраще, не хочу я дешеве, я це хочу!
– Ну тут самі вирішуйте, що важливіше, але сьогодні вам баба Іра молока не продасть, я забираю все, що залишилося!
І забрала, у нас не пропаде. Бабуся заспокоїлася, повеселішала. Так і розійшлися, задоволені одне одним.