– Ти маєш його прийняти, він же твій чоловік! Ну і що, що ви розлучилися? Він батько твоїм дітям, – вважає колишня свекруха
З Олегом ми познайомилися на роботі. Я прийшла до відділу, нова, наївна, після університету тільки, а він уже там, можна сказати, був старожилом. Хлопець швидко взяв мене під своє крило, став щось підказувати, допомагати, потім почалися спільні походи на обід, він приносив мені вранці каву, яку купував дорогою.
Я від такої уваги мліла. Мені Олег однозначно подобався, відчувалося, що він до мене відчуває симпатію.
– Ти б так не розвішувала вуха. Наш Олег той ще мачо. У нього таких романів уже було – не порахувати, – намагалася застерегти мене колега, яка там працювала вже другий рік. Мені б прислухатися до слів розумної людини, але я собі вигадала, що вона так говорить із заздрощів.
Наші стосунки швидко перейшли у роман. Спочатку він проводжав мене до дому, потім водив на побачення, а там ми й жити разом стали. Коли це сталося, він наполіг, щоб я змінила місце роботи, щоб зайвий раз не давати повід для чуток. Я так і зробила.
А ще за півтора роки ми зіграли весілля. Жили ми вже в моїй квартирі, тому питання де жити у нас не стояло. Це було дуже добре, бо я пішла у перший декрет, а потім за два роки почався другий.
Жили ми на зарплату чоловіка та допомогу від моїх батьків. Свекруха нам не допомагала, зате мало не кожен день ходила і нила, що її бідний синочок наривається, тягне сім’ю, а я вдома висиджуюсь. Ніби я вдома просто так сиджу і нічого не роблю, а не доглядаю двох маленьких дітей.
Коли молодшому синові виповнився рік, чоловік став частіше пропадати на роботі. Міг повернутися і опівночі, і у вихідні поїхати. Говорив, що працює багато, щоб отримати підвищення, нам же гроші у сім’ї потрібні. Ось він і намагається щосили. Щоправда, більше заробляти він чомусь не став.
Як і чим він там намагався зрозуміли через півроку, коли чоловік весело і бадьоро збирав речі для переїзду до своєї нової коханої. Нею виявилася якась запакована дівчина, з якою він познайомився під час обіду у кафе. Звідси й усі ці затримки на роботі та інше.
– Ти сама винна. Закопалась у побуті, за собою не стежиш, розкабаніла після пологів. Та з тобою про що поговорити? Тільки про суміші, памперси та тупі дитячі мультики.
Для мене це була справжнісінька зрада. Було дуже боляче, тому що я щиро любила цього чоловіка і вірила, що у нас все буде добре, адже ми сім’я. Перебувати з чоловіком поруч було нестерпно, тому я сама подала на розлучення. Ділити нам не було чого, аліменти він обіцяв платити. На тому й розійшлися.
Якби не допомога батьків, я не вивезла б, чесно. Мало того, що було важко фізично, так ще й слова, якими кидався чоловік, дуже глибоко засіли в голові, і про зовнішність, і про те, що я не цікава. Мамі у свій час довелося навіть жити в мене, тому що я не могла себе змусити встати з ліжка, сил не було, хотілося плакати і спати.
Але я оговталася, вже два роки я живу у статусі розлученої жінки. За цей час Олег жодного разу не приїхав до дітей, аліменти на двох дітей перекидав на карту, а сам навіть не дзвонив. Його мама до онуків ходила, але рідко, особливо після нашої сварки, в якій вона чомусь намагалася мене переконати, що я сама винна в тому, що Олег пішов з сім’ї.
– А що ти хотіла? Чоловік любить очима, а тут, ти вже вибач, нема зо любити. Ти ж зовсім запустила себе. Адже навіть із дітьми жінки примудряються добре виглядати.
Я її тоді грубо відповіла, сказавши, що якщо вона ще раз порушить цю тему, то спілкування з онуками добиватиметься через суд. Вона притихла і з того часу ми спілкуємося виключно на тему дітей та погоди.
А нещодавно з’явився раптово Олег. Став дзвонити, писати, дуже цікавитись дітьми. Я здивувалася, з чого це його прорвало через два роки тиші? Але порахувавши, що худий мир кращий за добру сварку, стала з ним спілкуватися. Все ж таки краще, коли батько спілкується з дітьми.
Але незабаром зрозуміла, що його не так цікавлять діти, як моє особисте життя. Він почав приходити, розпитувати мене, загравати. Потім навіть на побачення покликав.
– Ми з тобою якось дуже погано розлучилися. Я тоді наговорив зайвого і взагалі вийшло негарно. Але я хотів би загладити свою провину.
І все це з його фірмовими посмішками, які ми вже проходили під час нашого цукерково-букетного періоду. Мама сказала, що якщо я з ним зійдусь назад, то вона зі мною перестане спілкуватися. Але я й не збиралася. Вже все переболіло, перегоріло, а спілкуватися з ним я почала лише заради дітей. Але його тема цікавила меншою мірою.
Я дала Олегу зрозуміти, що якщо хоче бачитися з дітьми, я перешкод робити не стану. Але сама я з ним спілкуватися не хочу, а про побачення мови взагалі йти не може. Він почав пояснювати, що я роблю дурість, сама відштовхую його, але на мене це не подіяло. Олег не припиняв спроб до мене достукатися, доки я скрізь його не заблокувала.
Нещодавно дзвонила обурена свекруха. Ось від неї я й дізналася правду. Якщо коротко, то Олег одружився зі своєю німфею з багатими батьками, покинув колишню роботу, перейшов працювати до її тата. Два роки жив як сир у маслі, а потім якось випав з фавора. З дружиною він розлучився, з роботи вилетів, з однією валізою повернувся до свекрухи.
А свекрусі дорослий непрацюючий син удома не потрібен. Вона звикла, що сама собі господиня. Лежить на дивані, їсть і нічого не робить. Ось і було вирішено, що його треба спровадити до колишньої дружини, тобто до мене. Цього свекруха не говорила, але мені й так усе було зрозуміло.
– Усі помиляються, знаєш. Але він твій чоловік, батько твоїх дітей. Ти маєш шанс повернути назад нормальну сім’ю, а ти носом крутиш! Він же визнав, що був не правий тоді!
Відмовилася я від цього неземного щастя. Але колишня свекруха не вгамовується досі. Нещодавно впіймала її, як вона молодшого онука намовляла, щоб він у мене попросив тата повернути додому. Тепер бабуся з дітьми бачиться лише під моїм контролем.