Свекруха зробила з нашого з чоловіком весілля поминки

Весілля ми з чоловіком готували заздалегідь, бо хотілося зібрати близьких родичів, яких розкидало по всій країні. Дату призначали майже за рік, щоб усі змогли заздалегідь вибити собі відпустку на потрібне число. Для багатьох це виявилося справжньою проблемою, тому що відпустку у вересні хочуть багато, оксамитовий сезон ж.

Нам потрібно було зіштовхувати купу рідні, придумати, як і хто їх зустрічатиме, де розміщувати, щоб усім було комфортно, як транспортувати їх потім. Це були такі схеми, що в голові все це не трималося, довелося дошку купувати, щоб усе записувати.

Банкетну залу теж бронювали дуже заздалегідь, а потім щотижня дзвонили і нагадували, що у нас все в силі. Задовбали, мабуть, усіх там, зате точно були впевнені, що нам в останній момент не розведуть руками “а ми про вас забули”.

Мали приїхати мої батьки, молодша сестра з чоловіком, старший брат із сім’єю, мамина рідна сестра, брат та батько чоловіка, бабусі у кількості чотирьох штук. І всі із різних куточків країни.

Свекруха в приготуванні не брала участі, у неї була поважна причина – її чоловік сильно хворів. Вона моталася до лікарні двічі на день, носила домашню їжу, сиділа поруч.

Закономірний фінал відбувся приблизно за півтора місяці до нашого весілля. За всіма підрахунками виходило, що сорок днів буде якраз на день нашого одруження.

Коли свекруха трохи оговталася після похорону, вона безапеляційно заявила, що ми маємо перенести весілля.

– Ви повинні виявити повагу. Сороковини завжди відзначають, цього дня не веселитися треба, а поминати.

А як ми все скасуємо? У людей вже квитки на руках, зал замовлено, фотограф заброньований, все вже налагоджено саме до цієї дати. Якщо ми посунемо дату, то буде катастрофа.

Її чоловіка, звичайно, шкода. Але ми так довго готували це весілля. Перенести немає жодної можливості.

Доводи та аргументи не справляли на маму чоловіка жодного враження. Вона стояла на своєму – переносіть весілля та крапка. Коли вона зрозуміла, що нічого переносити ми не будемо, вона закотила скандал і сказала, що тоді вона не прийде на наш захід. За підсумками вона таки прийшла, але краще б не приходила.

Свекруха на весілля з’явилася в жалобі і навіть на голову пов’язала чорну хустку. Це привертало увагу гостей, ті, хто знав її, підходили висловлювати співчуття, а вона лила сльози і розповідала, як їй важко.

Але найцікавіше почалося безпосередньо на банкеті. Свекруха своїм першим тостом не привітала нас, а попросила всіх підняти чарки та згадати її чоловіка. Гості були в такому шоці, а як ми з чоловіком “обрадувалися”.

Гаразд, це проїхали, далі пішли вітання від нормальних людей, всі відволіклися, хоча не звертати уваги на невтішну вдову, яка періодично починала плакати, було складно. А через якийсь час мати чоловіка знову взяла слово. Усі напружилися.

– Я бажаю молодим такого ж кохання, яке було в мене з чоловіком. Дуже шкода, що його зараз немає з нами, він би потішився за вас. Давайте згадаємо, у нього сьогодні сороковини.

Свекруха через хвилин двадцять захотіла знову закликати всіх згадати померлого. Чекати на її чергову проникливу промову не стали, чоловік і його брат вивели маму з-за столу і відправили додому. Правильно, від гріха подалі. А то невідомо, чим би це скінчилося.

Далі весілля йшло своєю чергою, всі намагалися забути про вибрики свекрухи, хоча настрій вона підгадила, звичайно. Але тепер мама чоловіка ображається на нас – мало того, що весілля не перенесли, то ще й із зали вивели, зганьбили її перед людьми.

Я тільки за – нехай ображається. Сподіваюся, її образа буде такою сильною, що вона взагалі ніколи зі мною спілкуватися не буде. Це буде чудова компенсація за те, що вона перетворила моє весілля на поминки.