Збиралися до дітей у гості — вони струсили з кожного гроші, мовляв, шашлик — накладне задоволення. Але довелося обійтися дешевими сосисками
У нашій родині не прийнято було гостей запрошувати до порожнього столу. Звали друзів чи рідних від щедрості, надлишку, бажання поділитися та порадувати. Немає грошей – так сиди вдома скромно, їж рисову кашу.
Але ось дзвонить донька:
– Мамо, я все розумію, зараз у всіх важкі часи, але хіба це привід не бачитися? У нас будинок із чоловіком, приїжджайте, що вам у місті в бетоні сидіти? Розвіємося, шашликів поїмо.
– Доню, та я тільки сама думала, давай ми самі з татом тобі грошей перешлемо, ви там купите що треба, а ми на вихідні будемо!
Вона мала рацію: сама заміж вийшла, син одружився, нам із чоловіком тужливо. І ось збираємося за місто, ох, і наговоримося!
Дочка потім ще зателефонувала, порахували вони з чоловіком: по вісімсот з людини, щоб накрити стіл, нікому не накладно, всім вистачить.
Я в умі прикинула: син із дружиною, ми з чоловіком, донька з чоловіком, це майже 5 тисяч виходить, це можна дві доби відпочивати, тим більше своєї картоплі та закруток у доньки вистачає, разом садимо, потім у неї з льоху забираємо. Пора вже свято влаштувати.
Тільки по приїзду ми виявили на столі порізану ковбаску найпростішу, дешевий сир і упаковку сосисок. Благо, у нас у сім’ї прийнято щось від себе до столу привозити, інакше й не знаю, як би ми обійшлися без пирога від невістки та мого салату.
Ми із сином здивовані. Мабуть, у чоловіка навчилася так гостей приймати? Ночувати ми там не захотіли, а донька й затримувати не стала, начебто так і треба.