– Чому твоя мама може в нас тиждень жити, а моя ні, – обурився чоловік. Хоча моя живе в іншому місті, а його – через п’ять будинків. Але його це не хвилює
До того, що свекруха у мене жінка дуже і дуже своєрідна, я звикла, але чоловік мене останнім часом дуже дивує. Він абсолютно серйозним обличчям спитав, чому моя мама може приїжджати і жити у нас тиждень, а його мама ні. І все б ніби нічого, тільки моя мама живе в іншому місті і приїжджає рази два на рік, а то й рідше. А свекруха живе на сусідній вулиці і ходить до нас як на роботу.
Мама чоловіка – професійна домогосподарка. Ніколи не працювала, хоч і має вищу освіту. Але її чоловік був свято впевнений, що жінка має займатися домом та дітьми, а працювати належить чоловікові. Свекруха нічого не мала, тому й жили вони душа в душу багато років.
Мій чоловік – єдина дитина в сім’ї. Свекруха розповідала, що хотіла трьох дітей, але перші пологи пройшли дуже складно, і більше вагітностей у неї не було. Тому всю ніжність та турботу, розраховану на трьох дітей, мама чоловіка виливала на єдиного сина.
Як він примудрився виплисти з моря материнського кохання, я не розумію досі. Напевно, допомогли заняття з плавання. Але навіть зараз, коли хлопчик виріс і вже обзавівся першою сивиною, мама все одно готова бігати і витирати йому носик. Мені це, звичайно, не потрібно.
На ґрунті гіперопіки свекрухи у нас постійні точки напруги. У нас не збігаються погляди на життя і господарювання, його дратує, що я працюю, а значить не приділяю сто відсотків часу сім’ї, мене дратує, що вона скрізь сує свій ніс і лізе з непроханими порадами.
Слава Богу, що нам із чоловіком не довелося жити у батьків чоловіка. Наші батьки після весілля дали нам грошей, ми вклали свої запаси та купили квартиру. Вдалося купити двокімнатну квартиру без іпотеки, кредит брали на ремонт та обстановку, але вже давно його виплатили.
Квартира, як на зло, знаходиться дуже близько від квартири свекрухи. Але це був найкращий варіант, який був можливий у нашій ситуації. Тому довелося миритися з частими рейдами свекрухи.
Вона приходила спочатку щодня, але цим втомила навіть свого сина. Та й свекру не подобалося, що, приходячи з роботи, йому доводиться самому собі щось накладати і сервірувати, він так не звик. Тому свекруха скоротила свої візити до двох разів на тиждень – на вихідні.
Коли народилася дитина, вона знову почала ходити майже щодня. Так і стирчала у нас з ранку й до вечора, доки чоловік на роботі. Я вовком хотіла вити, кидатися на стіни та бігати по стелі. Один раз не відкрила, то вона всіх на вуха поставила, трохи МНС викликати не стала.
Чоловік із нею кілька разів розмовляв, але ефект від таких розмов зберігається вкрай незначний час. Потім мама чоловіка знову намагається влізти зі своїм уставом, куди тільки можна. Так що свекрухи в нашому житті дуже багато.
Моя ж мати проживає в іншому місті, досі працює, тому з’являється у нас рідко. Може приїхати двічі на рік, іноді й рідше. Звичайно, на час своїх візитів вона живе у нас. Не в готель я її відправлю, правильно? Жила вона у нас максимум тиждень. Свекруха до її візитів ставилася дуже ревно, хоча мати жодних приводів для цього не давала.
– Ось зі своєю мамою ти спілкуєшся нормально, а з моєю мало не крізь зуби, – вимовляв мені чоловік, якого явно накрутила свекруха.
– Я маму свою бачу в десятки разів рідше, ніж твою. І вона вже зрозуміла, що я досить доросла дівчинка, щоб самій розбиратися, на якій полиці мусить у мене в будинку лежати постільна білизна. А до твоєї мами я цю просту істину не можу донести вже котрий рік.
Чоловік ображався за свою маму, але за фактом було нічого заперечити. Та й образа там була штучно роздута свекрухою. Так-то в мене чоловік розумний.
Але останні події змусили мене сумніватися у його адекватності. Це саме той вечір, коли я прийшла додому, а там свекруха з задоволеним виглядом розбирає свої речі.
Я спочатку не зрозуміла, що відбувається, а мені пояснили, що мати чоловіка намірилася тиждень пожити в нас, щоб мені допомогти по господарству і з дитиною. Я ж працюю, нічого не встигаю, а вона мене облагодіювати вирішила.
Виявилося, що свекр поїхав на тиждень у профілакторій, а його дружина, користуючись моментом, надула у вуха синочка, як я потребую її допомоги, швидко зібрала речі і прискакала жити до нас.
– Ти здурів? Це ще що за дивні рішення? – витягла я чоловік на кухню.
– А що такого? Мати хоче допомогти.
– А мені потрібна її допомога, ти спитав? Я взагалі не хочу, щоб вона стирчала у нас вдома за нашої відсутності, – прошипіла я, у фарбах уявляючи, як свекруха із захватом риється в шафах і скрізь сує свій ніс.
– Це ще чому? – Раптом образився чоловік. – Теща у нас тижнями жила, я хоч щось проти казав? Чому моя мама пожити у нас не може, чим вона гірша?
Він це питання ставив на повному серйозі. Тобто, різниці він не бачить. Поки я намагалася пояснити, ми посварилися. Я сказала чоловікові, що якщо його мама завтра не переїде назад до себе, то я заберу дитину та піду жити до готелю на час її візиту. А потім подумаю про доцільність нашого шлюбу загалом. Побачимо, що він вирішить.