Іноді безоплатну допомогу та турботу починають сприймати як належне і зовсім не цінують: сестра не спілкується зі мною, бо я подарувала її дітям недостатньо дорогі новорічні подарунки

У мене є молодша сестра. Вона рано одружилася, рано народила.

Так вийшло, що у наших дітей через це зовсім невелика різниця у віці, тому ми проводимо багато часу разом. Дочці сестри 7 років, синові – 5, у мене дві дівчинки, старшій теж 7, а молодшій 4.

Оля після школи одразу вийшла заміж, ніде не вчилася, тож вона майже не працює. Тільки іноді пече торти на замовлення, але грошей за це отримує небагато. Чоловік у неї працює вахтами, тож вона з дітьми майже завжди одна.

У мене хороша робота і чоловік заробляє пристойно, тому нам на все вистачає. Знаю, що у сестри часто виникають фінансові труднощі, у них є іпотека, сестра сама не працює, двоє дітей, чоловік заробляє, але зайвих грошей у них ніколи не водиться.

Я намагаюся допомогти їй, але ніколи не пропоную гроші на пряму. Мені незручно, та й сама я ніколи б ні в кого не взяла грошей. Я роблю інакше. У нас старші діти майже одного віку носять один розмір одягу.

Часто, коли я купую щось старшій дочці, одразу беру і таку саму річ і для племінниці. Сестрі трохи легше, та й дівчаткам подобається носити однакові речі. Кажуть, що вони схожі на двійнят з їхнього улюбленого фільму і радіють.

Молодших теж намагаюся не обділяти, якщо в магазині купуємо з молодшою іграшки для неї, одразу кажу, щоб обрала невеликий подарунок братику. Вона із задоволенням вибирає йому нові машинки чи літачки. Загалом, наші діти між собою дуже добре дружать.

– Я така рада, що у дітей такі близькі стосунки, – поділилася зі мною якось Оля, – іноді рідні сестри та брати так не дружать між собою, як наші.

– Різниця у віці невелика, спільних інтересів багато, та й ми з тобою подаємо їм добрий приклад, – відповіла я з усмішкою.

На свята ми також завжди всі разом. Коли в мене Олі день народження, її чоловік тоді був у відрядженні, тому вона не дуже хотіла влаштовувати якесь торжество.

Ми з чоловіком та доньками прийшли до неї в гості, принесли подарунок Олі, дітям також дісталися приємні сюрпризи. Я тоді якраз купила своїй старшій дочці нові рукавиці, такі ж купили і дочці Олі, тільки іншого кольору. Молодшому принесли нову іграшку.

– Яка у твоєї Насті симпатична нова куртка, – зауважила моя сестра, – а ось у моєї Тані вже зовсім стара, треба б теж нову купити.

Я тоді не надала цим словам жодного значення, але чоловіка ця фраза напружила.

– По-моєму, твоя Оля почала сідати тобі на голову, – сказав він, коли ми вийшли з її квартири.

– Та ти перебільшуєш, не може бути такого.

Я продовжила поводитися так само, як і завжди. Потім згодом мені зателефонувала мама.

– Ти коли Тані куртку купиш? А то вже холодає, а їй ходити нема в чому, – заявила мені мама.

Я спершу подумала, що мама щось плутає, адже Таня не моя дочка. Але виявилось, що мама мала на увазі саме це.

– У Олі чоловік не так багато заробляє, ти своїм все одно одяг купуєш, могла б і племінниці щось прикупити, – не вгавалася мама.

Я пояснила, що завжди купую  дітям Олі щось по дрібниці, наприклад, ті ж рукавиці, шкарпетки, колготки, іноді можу взяти дівчаткам однакові футболки або водолазки, якусь канцелярію, але прям повністю утримувати її дітей я не зобов’язана.

Розмова вийшла дуже неприємною, але мені чекала ще одна. Як виявилося, Оля поскаржилася мамі, що я не купила зимовий одяг її доньці, а стара куртка на неї вже мала.

Я спробувала спокійно пояснити те саме, що пояснювала мамі, але сестра у відповідь тільки образилася і кинула слухавку.

– А я тебе попереджав, – сказав чоловік, коли я розповіла йому про те, що сталося.

Ту ситуацію якось зам’яли та забули. Але остаточно посварилися ми минулого Нового року. Ми зустрічали його всі разом у нас вдома.

Я одразу поставила під ялинку подарунки для всіх дітей: і для своїх, і для Оліних. Коли сестра побачила, що для своїх і для її дітей я купила різні подарунки, вона почервоніла від злості.

– Ти чому своїм дівчаткам купила інші подарунки? Я бачила таких ляльок у магазині, вони дорогі, а моїм подарувала якісь дивні та дешеві набори! – обурилася сестра, коли ми з нею вдвох вийшли на кухню.

– Я взяла всім дітям однакові набори для творчості, а своїм купила ще й ляльок, про які вони давно мріяли, – спокійно відповіла я, – якщо мої подарунки тебе не влаштовують, можу нічого не дарувати взагалі. Дорогий не сам подарунок, а увага.

Оля вибігла з кухні як ошпарена. Цілий вечір вона зі мною не розмовляла, потім мовчки зібрала дітей, взяла набори для творчості, подаровані мною, і пішла додому. Наступного дня мені зателефонувала мама. Звинуватила мене в тому, що я образила сестру і взагалі гроші мене зіпсували.

Чоловік у цій ситуації повністю на моєму боці, я й сама вважаю, що вчинила правильно. Я люблю свою сестру та племінників, але не зобов’язана утримувати її дітей і балувати їх якимись дорогими подарунками, тим більше, що я й без того часто чимось тішу племінників.

Сестра на мене образилася і не спілкується зі мною, але діти часто разом гуляють та продовжують дружити.