Батьки мене люблять, але подарунок подарували – ворогові не побажаєш

Батьки завжди вітають мене та дітей з Новим Роком, дарують вибрані з любов’ю подарунки, корисні та недешеві, за їхньою пенсійною кишенею. І ось цього разу подарували мені чоботи, замовлені поштою!

Я і в магазині взуття завжди міряю, розмір – не гарантія того, що воно підійде, а тут таке … Найцікавіше, що чоботи мені дійсно не зайві, колишнім вже три роки, і скоро може знадобитися ремонт або взагалі заміна, а зима та холодна весняна “снігова каша” – це ще місяці на три за нашою погодою.

Коли батьки вручили мені подарунок, обомліла. Так, розмір мій і навіть влізти можу, але розумію, що далеко в них не піду: пальці впритул, не тільки носок підчепити, а й без нього ноги зіпсувати можна. Але за кілька кроків по кімнаті мене вистачило.

Вони так щиро раділи, що я не змогла їх розчарувати. Сказала лише, що замовляти взуття поштою – справа небезпечна, і як вони наважилися?! Попросила ніколи так не робити. А вони мені принесли каталог, показали. Чеків із пошти у них не залишилося, ось на моє прохання й показали, що є.

Коштують ці “зимові” цільнолиті чоботи з поліестеру зі штучним хутром дві тисячі, у кращих традиціях каталожного продажу. Так, виглядають ці “дутики” нормально, непромокаючі точно, але на мороз у них не піти – коротше, не коштують вони дві тисячі, точно.

Та ще й замалі, а більшого розміру у них немає – цей 41-й найбільший для жіночих. За ці гроші я в будь-якому дисконті купила собі нормальне взуття на зиму.

Проблема в тому, що змінити взуття протягом зими мені доведеться, і вони це помітять – бачимося досить часто. Та, напевно, ще запитають, чому не ношу їх подарунок? Або не спитають, але засмутяться.

На майбутнє я з них обіцянку так не ризикувати взяла, а що робити з цим подарунком? Продати за копійки чи що?