Чоловік відмовляється робити ремонт у квартирі, бо вона “не його”. А я думаю, чи потрібен мені такий чоловік

Не думала, що потраплю до такої ситуації, але тепер дивлюся на чоловіка іншими очима. Це він так змінився останнім часом або я просто не помічала його “особливості”.

Почалося все з того, що моя мати стала володаркою квартири. Вона їй відійшла у спадок від бездітної тітки. У мами своя пристойна двушка, братів і сестер у мене немає, тому мама запропонувала мені з чоловіком перебратися туди.

Варіант для нас був просто ідеальний, тому що жили ми на орендованій квартирі і тільки мріяли про свою. Нам із чоловіком по 27 років, розписалися рік тому, але разом уже п’ять років. Батьки допомогти з житлом не змогли, тому надія була лише на іпотеку. А тут такий розкішний варіант!

– Тільки ви не поспішайте, там ще ремонт робити капітальний треба. Тітка його років із вісімдесятих не робила, мабуть, – остудила мій запал мама. Але це вже були дрібниці, як мені здавалося.

У нас із чоловіком вже були деякі невеликі накопичення і я думала, що вони підуть на ремонт. Але чоловік не поспішав.

– Слухай, ремонт справа затяжна, ми з ним білого світла не побачимо ще довго. Може, відпочити з’їздимо на ці гроші, а потім потихеньку робити почнемо? – запропонував чоловік.

Ідея була дуже привабливою, хотілося на море, на яке ми давно збиралися, але так і не вибралися. Але й ідея зайві гроші віддавати за оренду житла теж не давала спокою. Вирішила я порадитись з мамою.

– Погана ідея розтратити гроші на відпочинок, а потім жити в чужій квартирі, платити за це чужій тітці, і по копійці на ремонт відкладати. Краще б зробили, переїхали, а потім на зекономлені від оренди гроші у відпустку з’їздили б, – висловилася вона.

Я вирішила ще раз поговорити із чоловіком. Він довго мовчав, але потім визнав мою правоту. Ми почали готуватись до ремонту. Я з ентузіазмом вивчала магазини з будматеріалами, уявляла, як і що зроблю в нашій квартирі, намагалася втягнути у вибір чоловіка, але він реагував якось мляво.

У вихідні ми збиралися їхати на велику закупівлю, але з ранку чоловік сказав, що погано почувається. Я засмутилася, але сама теж не поїхала.

Для мене було важливо, щоб ми разом обирали, як виглядатиме наш дім. Але йшли тижні, а чоловік завжди знаходив відмовки, щоби не їхати за матеріалами. То в нього робота, то обіцяв допомогти другові, то свекрусі терміново довелося з’їздити на дачу.

Минуло два місяці, а справа не зрушила з мертвої точки. Було відчуття, що щось йде не так, і щоб не надумувати зайвого, я в лоб запитала у чоловіка, чому він саботує ремонт.

– Ти не розумієш, що чим довше ми тягнемо, тим швидше переїдемо. А значить довше платитимемо за орендовану квартиру. Невже тобі не хочеться переїхати до свого помешкання? – випитувала я.

– А було б своє житло, давно вже почав робити ремонт. Але це не моя квартира. І навіть не твоя. Це квартира тещі! Навіщо я буду витрачати свої гроші на чужу нерухомість? – підтиснув губи чоловік.

Такого повороту я не очікувала. Для мене було цілком ясно, що нехай квартира оформлена на маму, але це буде наше житло. Мамі ніколи на думку не спаде відбирати його назад, вона сказала, що віддає квартиру нам, значить так воно і є.

Але чоловік уперся. Не буду, каже, у тещину квартиру вкладатись.

– Давай оформляти на нас квартиру. Тоді я із задоволенням робитиму ремонт, купуватиму меблі та займатимуся поліпшеннями, – поставив умову чоловік.

Але вже проти мама.

– Хитрий лис! Він завтра з тобою розлучиться і ви цю квартиру ділити будете? А з його манерами точно будете. Ні, дорогенька! Хочете – живіть, я від своїх слів не відмовляюся. Але переоформляти на вас двох я квартиру точно не стану, – відрізала вона.

А я тепер не знаю, що робити. Вони обидвоє по-своєму мають рацію, ситуації бувають різні. Поступатися ніхто не хоче, а сама я ремонт не потягну. Ось і виходить, що житло є, але через принциповість мами та чоловіка доводиться жити на оренді.