Старий знайомий (52 роки) розповів, що насправді, на його думку, кожна жінка має давати чоловікові

Теплим осіннім ранком ми з чоловіком під час пробіжки зустріли його старого друга. Після привітань чоловіки розговорилися, і під час бесіди «старий друг», лукаво підморгнувши моєму чоловікові, сказав, мовляв, сиро та брудно на вулиці, а кросівки у тебе білі, напевно, дружина добре про тебе дбає.

Чоловік сказав, що сам чистить взуття. Його відповідь викликала щире здивування на обличчі «старого друга», і він відповів: «Адже це повинна робити жінка».

Вираз «жінка повинна» вражають мене до глибини душі. Я думаю, що цей вираз сформувався ще за печерних часів. Письменності не було, колесо ще ніхто не винайшов, вогонь не грів холодною зимою, а цей вираз уже був! Чоловік здобуває їжу, а жінці залишається все інше.

Вона готує, прибирає, народжує, виховує, чистить, миє. Список можна продовжувати нескінченно. Навіть статистика стверджує, що подібний список віддається з покоління до покоління. Чи можна якось його скоротити, розділивши обов’язки?

Я думала над цим питанням не раз. Адже небо блакитне, сонце жовте, чоловік – здобувач, жінка – хранителька вогнища. Все просто, не варто ламати багатовікові засади суспільства.

Хоча наші чоловіки, не в образі буде їм сказано, знають усі, що «жінка повинна» краще, ніж розклад футбольних матчів. Та й від бабусь і мам ми, дівчатка, з раннього дитинства тільки й чуємо: «Не вмітимеш готувати, прибирати, прати, у дівках залишишся». Не посперечаєшся! Але я думаю, що на сьогоднішній день можливі деякі зміни цього вираження.

Отже, жінка повинна готувати, прибирати та прати, але тільки в тому випадку, якщо вона цього справді хоче. Наведу приклад із власної сім’ї. Я чудово готую, прибираю будинок до блиску, але терпіти не можу ходити магазинами. У нашій сім’ї цей обов’язок лежить на моєму чоловікові. Можливо, когось це здивує, але не в нашій сім’ї.

У мене другий шлюб, що стосується першого, то саме там і був список «жінка повинна» нескінченно довгим. Адже сім’я – це робота, причому робота двох людей, чоловіка та дружини, де треба берегти одне одного, вміти домовлятися та поступатися. Я думаю, що більшою мірою повинен поступатися чоловік, адже він сильний бік сім’ї, а поступатись – це риса найсильнішого.

Кожна жінка, що поважає себе, образиться виразом «жінка повинна». Одна моя знайома, яка прожила у шлюбі майже тридцять років, вирішила розлучитися з чоловіком. Вона відповіла так: Діти виросли, у них своя сім’я. А чути від чоловіка, що постійно повинна, я втомилася». І я її дуже добре розумію.

Ми завжди щось повинні один одному. І чоловіки, і жінки. Так має бути. Але насамперед людина повинна собі.