Дякую рідній сестрі за такий новорічний подарунок: вона не покликала на святкування, а все тому, що я без чоловіка

Ми з сестрою були дуже дружі, мама з татом нас виховували, так щоб ми знали, що у нас один у одного немає нікого ріднішого на світі. Родичі живуть далеко, деякі навіть взагалі за кордоном. Та й з ними ми так близько ніколи не спілкувалися.

Ми виросли, батьків не стало. Від них нам залишилася квартира та дача. Ми вирішили продати всю нерухомість і гроші розділити порівну. Так і вчинили.

Сестра на той момент вже була одружена, і у них було двоє дітей. Вони одразу взяли іпотеку та машину. А я поки що поклала свої гроші на рахунок у банку під відсотки.

Навчилася, влаштувалася на роботу. Грошей, щоб одягнутися і чогось поїсти вистачало. Тому свою частку батьківської спадщини я не чіпала.

Незабаром і я вийшла заміж. За свого колишнього однокурсника Спочатку жили ми небагато. Але про те, що у мене на рахунку лежать гроші, я навіть не заїкалася. І правильно робила, напевно, десь якась частка сумнівів у мене таки була.

Тому я думала, нехай гроші поки що лежать, накопичуються відсотки. А вже потім, якщо буде видно, що з чоловіком ми уживемося, візьмемо квартиру в іпотеку. Я завжди встигну розповісти про ці гроші. І тим паче вони будуть для нас. Витрачати тільки на будь-яку нісенітницю для себе я навіть не думала.

Але добре, що я не одружилася. А то залишилася б зараз і без власного кута і без копійки грошей на додачу. А так у мене була подушка безпеки.

Чоловік після того, як підвищили на роботі і він став отримувати непогані гроші, здавалося б живи, та радуйся, але його ніби підмінили. Вічно похмурий, без настрою.

Я як могла, намагалась з’ясувати в чому справа, думала, як йому допомогти. А виявилося все набагато простіше. У нього є коханка. І я її навіть знаю, ми всі разом працювали в одній фірмі. Він мені про це повідомив і сам подав на розлучення.

Я з’їхала від чоловіка, з квартиру, яку ми винаймали, забрала свої гроші з банку і купила собі житло неподалік від сестри. Думала сестра, мене підтримає, будемо в гості один до одного ходити. Але сестра якось не особливо була мені рада. А все через її чоловіка. Ось чомусь він мене не злюбив із самого початку, втім, як і я його.

Про те, що новий рік зустрічатимемо всі разом, ми ще домовлялися, коли я жила з чолвіком. Планували, як святкуватимемо, які сукні одягнемо. Але через кілька днів свято, а сестра навіть не заїкається про те, як і де, святкуватимемо. Що приготувати скільки грошей з мене.

Я вирішила спитати сама, адже треба підготуватися. Накупила солодощів племінникам та пішла до сестри в гості. Якраз спитаю і повідомлю її, що я ще вирішила спекти свою знамениту пахлаву. Вона у мене завжди чудово виходить. І я знаю, що сестра її просто любить.

Але сестра сказала, що тепер мені доведеться шукати собі іншу компанію для зустрічі нового року. Її чоловік сказав, що друзям, не сподобається зустрічати свято з довгоногою, розведеною красунею, тому що всі вони сімейні.

Ось вам і добрий день … Такого я від сестри не чекала. Гаразд, її чоловік. Але вона мене, що не знає.

Наче я якась мисливиця за одруженими чоловіками. На новий рік збираюся, не веселитися і мандаринки їсти, а чужих чоловіків хмурити.

Я образилася і пішла до себе. Сестра дзвонила, потім вибачалася, але себе на свято так і не покликала. Адже вона знає, як ніхто інший, як я люблю новий рік.

Для мене це сімейне свято, а тепер через те, що чоловікові сестри я не подобаюсь мені сидіти всю святкову ніч самій.

Для себе мені навіть готувати, нічого не хочеться. Одразу наринули спогади. Як ми раніше зустрічали новий рік усією сім’єю.

Мама завжди гарно одягнена і весела, пекла ту саму пахлаву і наспівувала пісні на кухні. Тато приходив із заводу і приносив подарунки то від зайчика, то від ведмедика. А потім ми збиралися всі разом за святково накритим столом, усі бабусі, дідусі з боку тата та мами.

Сміялися, співали, танцювали. Багато жартували. А потім уже першого січня до нас приходили гості, у тата з мамою було дуже багато друзів. Вони були добродушні та веселі, і люди до них тяглися.

До нас навіть сусіди забігали, щоб як вони завжди говорили заразитися вашими веселощами і гарним настроєм. І ніхто не залишався без свого шматочка тепла та святкового настрою.