Не думала, що близькі люди можуть так нахабніти: подруга попросила відзначити ювілей у нас на дачі, але свято довелось перервати, тепер ми вже рік, як не спілкуємось

Познайомилися ми з Мариною дев’ять років тому в пологовому будинку, проте частіше почали спілкуватися роки три-чотири тому. Дружити ми стали сім’ями, разом відзначали дні народження наших дітей.

Сталося все минулої весни, коли все було закрито, зокрема й кафе. Незабаром мав бути її ювілей – 35 років. Марина дуже хотіла влаштувати свято, вона дуже товариська людина, як я зрозуміла пізніше. Вона зі своєю сім’єю (чоловіком та дитиною) живе у двокімнатній квартирі, у хрущовці.

У нас же є дача в одному селі, яке розташоване в межах міста. Там у нас ділянка і невеликий будиночок.

Тому Марина попросила відсвяткувати свій день народження на нашій дачі, запевняючи нас у тому, що все робитиме самостійно і прибиратиме потім теж. Сказала, що запросить лише найближчих. Проте заявила, що відзначатиме без дітей, як раніше, всього буде семеро гостей, не рахуючи нас чотирьох. Ми з чоловіком погодилися.

І ось настав її ювілей. Дитину відвезли до бабусі, а самі вирушили готуватися, все було чудово, Марина справді все продумала. Ближче до вечора приїхало ще три сімейні пари та дівчина без пари. Виглядала ця особа зухвало і так само поводилася: вульгарні жарти, гучний сміх, флірт з чоловіками.

Свято було в самому розпалі, ми святкували на веранді,. Мені треба було зайти в будинок і там почула якісь звуки, що долинали із нашої спальні. Коли я туди зайшла, то побачила цю дівчину з одним чоловіком. Я зайшла в кімнату якраз вчасно, коли між ними ще нічого такого не встигло статися.

Я попросила їх покинути будинок, а вони звернулися до мене з проханням нічого не розповідати. Я й так не збиралася цього робити, адже це мене не стосується. Настрій миттю зник, але я постаралася не надавати цьому великого значення. Коли я вийшла назад на вулицю, то почула голоси біля хвіртки.

Як виявилося, приїхали нові гості. З собою новоприбулі привезли великий запас для веселого вечора. Саме тоді мій терпець урвався. Я попросила Марину зайти до будинку. Там я сказала їй, щоб вона виправдила нових гостей, адже ми з нею так не домовлялися.

Вона стала кричати на мене, що я не права, адже в неї день народження та подруги так не роблять. Потім вийшла у двір і голосно заявила гостям, що вони їдуть із «цього жахливого будинку». Мій чоловік швидко поставив її на місце. Вони дуже швидко зібралися і поїхали, чому ми були раді.  Звичайно, прибирання було все на мені, проте для мене це був хороший урок.